— Дурненький песик, — промовила вона. — Що в тебе вселилося?
Взявши пса за повідець, Трейвіс оминув юрму туристів і поклав другий випуск журналу на полицю. Йому здалося, він зрозумів хід думок Ейнштейна, але він промовчав, бо не хотів засоромити Нору, і вони продовжили прогулянку.
Ейнштейн озирався навколо, обнюхуючи перехожих, і, здавалося, зовсім забув про свої енергійні спроби посватати Нору.
Проте не встигли вони пройти отак кроків двадцять, як пес раптом розвернувся і шмигонув між ногами Трейвіса, вириваючи повідець і заледве не зваливши його з ніг. Ейнштейн одразу ж побіг до аптеки, схопив ще один журнал з полиці й повернувся.
«Модерн брайд».
Нора досі не могла нічого второпати. Її це веселило, і вона зупинилася, щоби погладити ретривера.
— Це твоє улюблене чтиво, песику? Виписуєш його щомісяця, еге ж? Упевнена, що так і є. Та ти справжнісінький романтик!
Кілька туристів помітили грайливого пса і заусміхалися. Але вони ще менше, аніж Нора, розуміли складний задум собаки, який, на їхню думку, просто грався.
Трейвіс нахилився, щоби підняти «Модерн брайд» і повернути його до аптеки, проте Ейнштейн випередив його, схопив журнал зубами і почав щосили мотати головою.
— Поганий пес, — сказала Нора, щиро подивована такою химерною зміною поведінки собаки.
Ейнштейн впустив журнал на тротуар — уже доволі пожмаканий, порваний і мокрий від слини.
— Гадаю, треба за нього заплатити, — промовив Трейвіс.
Хекаючи, ретривер присів на тротуар, підвів голову і глянув на Трейвіса.
Нора, як невинне дитя, ніяк не могла зрозуміти, що пес хоче їм дещо сказати. Звісно, у неї не було жодних причин шукати якісь складні пояснення для поведінки Ейнштейна: вона навіть не здогадувалася про його геніальність і такі дивовижні комунікативні здібності.
Кидаючи на пса сердитий погляд, Трейвіс промовив:
— Припини, волохата мордо. Досить! Зрозумів?
Ейнштейн позіхнув.
Заплативши за журнал і викинувши його у смітник в аптеці, вони продовжили прогулянку Солвангом. Але не встигли дійти до кінця кварталу, як пес знову спробував передати свій меседж. Він раптом обережно, але міцно схопив Нору за руку і, на її подив, потягнув тротуаром до художньої галереї, де молода парочка стояла, роздивляючись пейзажі на вітрині. Біля них у колясці лежала дитина. Ейнштейн намагався привернути Норину увагу саме до неї. Пес не відпускав її, поки не змусив торкнутися повненької ручки немовляти в рожевому.
Нора збентежено сказала:
— Гадаю, він хоче сказати, що у вас дуже гарна донечка. Бо це так і є.
Батьки спочатку злякалася собаки, але швидко зрозуміли, що він нікого не скривдить.
— Скільки вашій донечці? — запитала Нора.
— Десять місяців, — відповіла мати.
— А як її звати?
— Лана.
— Яке гарне ім’я!
Нарешті Ейнштейн вирішив відпустити Норину руку.
Коли вони відійшли від молодої парочки, Трейвіс зупинився навпроти антикварного магазину, побудованого з каменю та дерева, так наче його перенесли з Данії XVIII сторіччя. Він схилився над псом, підняв одне з його вух і промовив:
— Досить! Якщо хочеш, щоб я тебе годував «Альпо», припини це.
— Що в нього вселилося? — спантеличено запитала Нора.
Ейнштейн позіхнув, і Трейвіс зрозумів, у яку халепу він втрапив.
Упродовж наступних десяти хвилин пес двічі хапав Нору за руку і водив до немовлят.
«Модерн брайд» та малюки.
Тепер навіть Норі було зрозуміло як Божий день, що пес мав на увазі: «Вам із Норою потрібно побратися, створити сім’ю, завести дітей. Чого ви чекаєте?»
Нора пекла раків і боялася зустрітися з Трейвісом поглядом. Він теж почувався трохи збентеженим.
Нарешті Ейнштейн вгамувався, передавши свою думку, і припинив бешкетувати. З цієї миті, якби Трейвіса запитали, чи може пес мати самовдоволений вигляд, Трейвіс відповів би: «Так».
Коли прийшла пора вечеряти, надворі було ще тепло, і Нора передумала заходити всередину звичайного ресторану, а зупинилася на відкритому кафе під червоними парасольками, які своєю чергою розташовувалися під гіллям велетенського дуба. Трейвіс знав, що її не лякала перспектива повечеряти в ресторані; Нора просто хотіла, щоб Ейнштейн був поруч. Під час вечері вона декілька разів то непомітно позиркувала на ретривера, то відкрито і цілеспрямовано спостерігала за ним.