— Генна інженерія. Ось чим займалися в Банодайні: морочилися з бактеріями та вірусами для розробки технологій, спрямованих на користь людству, наприклад, для виробництва інсуліну або знищення нафтових плям. Також, гадаю, вони марудяться з генами рослин, щоб вирощувати кукурудзу в кислотних ґрунтах або пшеницю, яка потребуватиме вдвічі менше води. Коли люди чують про генну інженерію, то завжди мислять вузько — у масштабах рослин і мікробів. Але якщо провернути це з генами тварини й отримати неймовірне потомство або взагалі новий вид? А якщо вони так і вчинили і воно втекло з Банодайна?
Лем сердито похитав головою.
— Волте, я не спеціаліст з рекомбінантних ДНК, але навряд чи наша наука настільки просунулася вперед, щоб займатися дослідженнями такого масштабу. Та й навіщо? Добре, припустимо, що там шляхом експериментів з генетичною структурою існуючих видів розробили нову тварину. Яка з неї буде користь, окрім показу на ярмарку потвор?
Волт примружився.
— Не знаю, розкажи.
— Послухай мене, на дослідження виділяється обмаль грошей і за крупні та дрібні ґранти ведеться жорстка боротьба. Ніхто не може дозволити собі фінансувати експерименти, які не приносять користі, зрозумів? Якщо мене попросили зайнятися цією справою, це означає, що вона стосується нацбезпеки. Можливо, у Банодайні розтринькували гроші Пентагону, щоб у майбутньому влаштувати ярмарок потвор.
— Іноді слова «тринькати» та «Пентагон» використовують в одному реченні, — сухо промовив Волт.
— Волте, подумай тверезо: одна справа, коли Пентагон дозволяє деяким своїм підрядникам витратити гроші на розробку важливих збройних комплексів, а зовсім інша — коли там свідомо витрачають шалені гроші на експерименти, які не стосуються оборонної сфери. Система може бути неефективною, корумпованою, але не геть дурною. Все ж повторюся: ця розмова безглузда, бо ця справа жодним чином не пов’язана із Банодайном.
Волт довго дивився на нього, а потім зітхнув.
— Господи, Леме, ти просто молодець. Я знаю, що тобі доводиться брехати, але сьогодні ти брешеш настільки майстерно, що мені ось-ось здасться, начебто ти говориш правду.
— Я кажу правду.
— Молодець. Тепер розкажи мені… що там із Везербі, Ярбеком та іншими? Ви вже знайшли вбивцю?
— Ні.
Співробітник, якому Лем доручив цю справу, доповідав, що Радянський Союз найняв чужого кілера, який взагалі був поза політикою. Розслідування, здавалося, зайшло у глухий кут. Але Волту він про це нічого не сказав.
Волт випрямився і вже хотів було зачинити двері, але потім знову нахилився до Лема.
— Ще одне. Ти помітив, що в нього є певна ціль?
— Ти про що?
— Після втечі з Банодайна воно постійно рухається на північ або на північно-північний захід, — сказав Волт.
— Чорт забирай, ніхто не втікав із Банодайна.
— З Банодайна до каньйону Святого Джима, потім — до Ірвайн-парку, а сьогодні вночі — у будинок Кішенів. Постійно рухається на північ або на північно-північний захід. Гадаю, ти знаєш, що це може означати і куди воно прямує, але, звісно ж, я не насмілюся запитати, бо ти одразу ж запроториш мене до в’язниці.
— Я тобі розповів усю правду про Банодайн.
— Це ти так говориш.
— Ти нестерпний, Волте.
— Це ти так гадаєш.
— Так усі вважають. Тепер можна мені поїхати додому? Я геть втомлений.
Посміхаючись, Волт нарешті дав зачинити двері.
Лем виїхав з лікарняного гаража на Мейн-стріт, а потім повернув на автомагістраль, яка вела до Пласентії. Він сподівався лягти спати до світанку.
Поки Лем вів седан вулицями, безлюдними, як відкритий океан, то думав про те, чому Аутсайдер рухався на північ. Він теж це помітив. Лем був упевнений, що знає, кого Аутсайдер шукає, хоч і не визначив його точного місцезнаходження. По-перше, пес та Аутсайдер знають одне про одного. Вони могли якимось містичним чином відчувати настрій і вчинки один одного на рівні інстинкту, навіть перебуваючи на значній відстані. Дейвіс Везербі майже на повному серйозі стверджував, що між цими двома істотами існує телепатичний зв’язок. І тепер Аутсайдер, найімовірніше, керуючись оцим шостим відчуттям, переслідує пса.
Лем сподівався, що це не так і що пес у безпеці.
Ще в лабораторії було очевидно, що пес боїться Аутсайдера, і на це існували свої причини. Вони були як інь і янь проекту «Франциск», його успіхом та поразкою, світлою і темною сторонами. Пес був настільки чудовим, правильним і хорошим, наскільки жахливим, порочним і злим був Аутсайдер. Дослідники помітили, що Аутсайдер не боїться пса, але всім серцем ненавидить його. Ніхто не міг зрозуміти чому. Тепер, коли обидві істоти опинилися на свободі, Аутсайдер тільки тим і займався, що шукав пса, бо єдиним його бажанням було розірвати ретривера на шматки.