Нараз Лем зауважив, що, розхвилювавшись, не помітив, як занадто сильно прискорився. Автомобіль мчав автомагістраллю, неначе ракета, тому він трохи зменшив швидкість.
Де б пес на знайшов собі прихисток, він перебував у смертельній небезпеці, як і той, хто прихистив його.
Розділ 6
1
Упродовж останнього тижня травня і першого тижня червня Нора, Трейвіс і, звісно ж, Ейнштейн кожен день проводили разом.
Спочатку Нора боялася Трейвіса, але не так, як Арта Стрека; втім, скоро цей напад параної минув. Тепер їй було смішно через свої страхи, адже Трейвіс був добрим і милим, хоча тітка Вайолет і стверджувала, що добрі та милі — це не про чоловіків.
Коли страх Нори розвіявся, вона вбила собі в голову, що Трейвіс зустрічається з нею лише із жалю. Мовляв, будучи людиною жалісливою, він не міг відвернутися від того, хто потрапив у біду, і не допомогти. Більшість людей, з якими стикалася Нора, не помічала її розпачу, хіба що вважала її, можливо, занадто дивною і сором’язливою, але не нещасною. Насправді ж вона була у відчаї (принаймні до цього часу), бо не могла пристосуватися до світу поза чотирма стінами, дуже боялася майбутнього і почувалася страшенно самотньою. Трейвіс, який був не лише доброю, а й проникливою людиною, помітив її розпач і відгукнувся на нього, намагався допомогти. Поступово, з настанням червня, у Нори з’явилася думка, що він допомагав їй не з жалю, а тому, що вона йому справді подобається.
Проте вона ніяк не могла зрозуміти, що чоловік на подобу Трейвіса міг такого знайти в ній. Вона вважала, що нічого не може йому дати.
Звісно, у Нори була занижена самооцінка. Можливо, насправді вона не була такою безнадійно сірою і нудною, якою себе вважала. Але, без сумніву, Трейвіс заслуговував на кращу жінку, ніж вона, і легко міг її знайти.
Нора вирішила не розпитувати його про це, а просто розслабитися і насолоджуватися життям.
Оскільки Трейвіс після смерті дружини продав свій бізнес із торгівлі нерухомістю і, по суті, був безробітним, а в Нори теж не було роботи, то при бажанні вони могли бути разом майже весь день. Так вони й робили: ходили по галереях, книгарнях, довго гуляли і їздили подалі від міста у мальовничу долину Санта-Інез або вздовж прекрасного узбережжя Тихого океану.
Двічі, зібравшись ще на світанку, вони відвідали Лос- Анджелес, де провели цілісінький день. Нора була вражена як самими лише розмірами міста, так і пропонованими тут розвагами — екскурсією кіностудією, походом в зоопарк і на денний сеанс нового мюзиклу.
Одного разу Трейвіс умовив Нору підстригтися і зробити зачіску. Він повіз її в салон краси, де часто бувала його покійна дружина. Нора так нервувала, що запиналася, говорячи зі стилісткою — веселою блондинкою на ім’я Мелані. Вайолет завжди стригла Нору вдома, а після її смерті Нора стригла себе сама. Для неї похід до стилістки був таким же випробуванням, як і перший обід в ресторані. Мелані, за її словами, «профілірувала» і підстригла волосся, але якимось чином зберігши його об’єм. Тревіс і Мелані не дозволили Норі глянути в дзеркало навіть на мить, поки не висушили волосся і не причесали її. Відтак крісло крутнули — і вона побачила себе у дзеркалі. Нора була вражена.
— Ти неперевершена, — промовив Трейвіс.
— Зовсім інша людина, — додала Мелані.
— Просто чудово, — сказав Трейвіс.
— У вас дуже гарні риси обличчя, — промовила Мелані. — Але пряме довге волосся робило його занадто видовженим і гострим. Тепер ваша зачіска найкраще підкреслює його риси.
Навіть Ейнштейну сподобалася зміна в ній. Коли вони вийшли з салону, пес чекав на них, прив’язаний до паркометра. Побачивши Нору, він по-собачому уважно подивився, а тоді стрибнув на неї передніми лапами і обнюхав обличчя та волосся, радісно підвиваючи при цьому та метляючи хвостом.
Проте Норі не сподобався її новий образ. Коли її повернули до дзеркала, то вона побачила жалюгідну стару діву, яка намагається перетворитися на гарненьку і жваву дівчину. Ця зачіска не личила їй, оскільки лише підкреслювала, що вона всього лише проста і непримітна жінка. Вона ніколи не стане сексуальною і чарівною, як би не намагалася це зробити за допомогою нової зачіски чи інших речей. Це було, по суті, те саме, якби індичці встромити в задницю яскраву мітелку і видавати її за паву.