— Я чув про команди серійних убивць із чоловіка та дружини. Але брат із сестрою?
— Принцип той самий: слабка особистість та сильна. Джиммі домінував, настільки, що міг повністю контролювати таких людей, як його сестра. І Бредлі Роуз. Поки Бредлі був живий, він допомагав Джиммі в полюванні, консервував жертв і знаходив місця для тіл.
— То він просто йшов за Джиммі?
— Ні, вони обидва отримували щось із цих стосунків. Так вважає доктор Гілцбріх. Джиммі реалізовував свої підліткові фантазії щодо колекціонування мертвих жінок, а Бредлі штовхала до дії одержимість Медеєю Соммер. Їх об’єднувала вона — єдина жертва, яку вони обидва хотіли, але не могли впіймати. Навіть після смерті Бредлі Джиммі не припинив шукати її.
— А натомість знайшов її дочку.
— Він, певно, побачив фото Джозефіни в газеті. Вони з Медеєю практично копії, і вік цілком підходив для її дочки. Вони навіть професію мають однакову. Не треба довго шукати, щоб зрозуміти, що Джозефіна — не та, за кого себе видає. Тож він узявся стежити за нею, чекаючи, чи не з’явиться її мати.
Фрост похитав головою.
— Ця його одержимість Медеєю просто божевільна. Стільки років минуло, можна було й заспокоїтися.
— Пригадуєш Клеопатру? Єлену Троянську? Від них чоловіки так само втрачали голову.
— Єлена Троянська? — він зареготав. — Ого, ця археологія причепилася й до тебе. Говориш як доктор Робінсон.
— Я про те, що чоловіки бувають одержимі. Хлопець може триматися за одну жінку роками, — відповіла Ріццолі й тихо додала: — Навіть якщо ця жінка його не кохає.
Обличчя її напарника почервоніло, він відвернувся.
— Буває, що люди не можуть заспокоїтися й марнують життя, чекаючи на когось, кого не можуть мати.
Вона подумала про Мору Айлс — ще одна людина, яка потребувала того, кого не могла мати, бранка власних бажань та неправильного вибору. Коли Морі був потрібен отець Деніел Брофі, його не було поруч. Натомість про неї подбав Ентоні Сансоне: запросив її до себе, потім зателефонував Джейн, щоб переконатися, що Мора може безпечно повернутися додому. «Іноді людина, яка може зробити тебе щасливою, — та, на яку не звертаєш уваги, яка терпляче чекає збоку».
У двері постукали, і до палати увійшла Еліс. Вбрана в елегантний діловий костюм, білявка вражала своїм виглядом більше, ніж пам’ятала Джейн, однак у її красі не було тепла. Вона несла себе, мов мармурову скульптуру, досконало різьблену, якої не можна було торкатися — лише дивитися. Жінки обмінялися стриманими але ввічливими привітаннями, як суперниці за увагу одного чоловіка. Роками вони ділили Фроста — Джейн була йому напарницею, Еліс — дружиною, але Ріццолі не відчувала жодного зв’язку з цією жінкою.
Вона підвелася, йдучи геть, але біля дверей не втрималася від зауваження:
— Будь із ним лагідною. Він герой.
«Фрост урятував мене, а тепер доведеться мені рятувати його», — подумала Ріццолі, виходячи з лікарні й сідаючи до свого автомобіля. Еліс розіб’є йому серце, так, як розбивають плоть: за допомогою рідкого азоту й різкого удару молотком. Вона бачила це в очах Еліс — похмуру рішучість дружини, яка вже покінчила зі шлюбом і мусила тільки владнати останні деталі.
Сьогодні йому знадобиться друг. Тож вона повернеться пізніше, збирати його докупи.
Джейн завела авто, і тут задзвонив мобільний. Номер був незнайомий.
Так само і чоловічий голос, який пролунав із динаміка:
— Гадаю, ви зробили велику помилку, детективе, — мовив він.
— Перепрошую? З ким я говорю?
— Детектив Потреро, поліція Сан-Дієґо. Я щойно говорив із детективом Кроу і чув, як у вас тут усе пішло. Ви кажете, що підстрелили Джиммі Отто.
— Не я. Мій напарник.
— Ну, хто б то не був, ви стріляли не в Джиммі Отто. Він помер тут, дванадцять років тому. Я керував тим розслідуванням, тож знаю. І мушу допитати жінку, яка його вбила. Її заарештовано?
— Медея Соммер нікуди не подінеться. Вона тут, у Бостоні, якщо захочете з нею поговорити. Запевняю вас: стрілянина у Сан-Дієґо була повністю виправдана. То був самозахист. І застрелений був не Джиммі Отто. Це був хлопець на ім’я Бредлі Роуз.
— Ні. Джиммі впізнала власна сестра.
— Керрі Отто вам збрехала. То був не її брат.
— Ми маємо ДНК на доказ того.
Джейн завагалася.
— Яку ДНК?
— Цього звіту не було в документах, які ми надіслали вам, бо аналіз закінчили за кілька місяців після закриття справи. Бачте, Джиммі підозрювався у вбивстві в іншій юрисдикції. Вони вийшли на зв’язок із нами, бо хотіли бути впевнені в тому, що підозрюваний мертвий. Попросили сестру Джиммі надати зразок ДНК.
— ДНК Керрі?
Потреро нетерпляче зітхнув, наче говорив із недоумком.
— Так, детективе Ріццолі. Її ДНК. Вони хотіли переконатися, що той мрець — справді її брат. Керрі Отто надіслала поштою мазок, ми порівняли його з результатами аналізу жертви. Виявили родинну схожість.
— Цього не може бути.
— Ну, ви знаєте, як говорять про ДНК — вона не бреше. Згідно з результатами, отриманими нашою лабораторією, Керрі Отто точно була родичкою чоловіка, якого ми відкопали на тому подвір’ї. Або у Керрі був ще один брат, якого вбили у Сан-Дієґо, або ж Медея Соммер вам збрехала і застрелила не того, кого стверджує.
— Керрі Отто не мала більше братів.
— Саме так. Отже, Медея Соммер вас обдурила. То вона під арештом?
Джейн не відповіла. Десятки божевільних думок штовхалися у неї в голові, мов метелики, і вона не могла зловити жодної.
— Господи, — зітхнув детектив Потреро. — Тільки не кажіть, що вона на волі.
— Я вам зателефоную, — сказала Ріццолі й дала відбій.
Вона сиділа в автомобілі й дивилася у вікно. Побачила, як із лікарні вийшло двоє лікарів, — вони крокували гордовито, і білі халати тріпотіли у них за спинами. Вони були впевнені у собі, двоє чоловіків, які не мали сумнівів, тоді як вона сама тонула в них. Джиммі Отто чи Бредлі Роуз? Кого застрелила Медея у себе вдома дванадцять років тому, і навіщо їй брехати про це?
«Кого насправді убив Фрост?»
Ріццолі подумала про те, що бачила у Мені тієї ночі. Смерть Керрі Отто. Постріл у чоловіка, якого вона вважала братом Керрі. Медея називала його Джиммі, і він відгукувався на це ім’я. Тож він мусив бути Джиммі Отто, як вона й стверджувала.
Однак ДНК — це перепона, об яку вона билася, куленепробивний доказ, який суперечив усьому. Згідно з ДНК, у Сан-Дієґо помер не Бредлі. То був родич Керрі Отто.
Напрошувався лише один висновок. «Медея нам збрехала».
І якщо вони відпустять Медею, то видаватимуться абсолютно некомпетентними. «Дідько, — подумала Джейн. — Ми й справді некомпетентні, і ДНК це доводить. Бо, як сказав детектив Потреро, ДНК не бреше».
Вона набрала номер Кроу і раптом завмерла.
«Або ж бреше?»
37
Її донька спала. Волосся Джозефіни відросте, а синці уже почали бліднути, однак, дивлячись на доньку в приглушеному світлі спальні, Медея думала, що вона здається зовсім юною та вразливою, мов дитина. У певному сенсі, вона й стала знову дитиною. Наполягла, щоб у кімнаті цілу ніч горіло світло. Не хотіла лишатися сама довше, ніж на кілька годин. Медея знала, що цей страх мине, що з часом Джозефіна знову віднайде свою хоробрість. Воїтелька в ній поки що спала, зцілюючись, але вона повернеться. Медея знала дочку не гірше, ніж себе саму. І була певна, що в цій тендітній оболонці б’ється серце левиці.
Вона озирнулася на Ніколаса Робінсона, який дивився на неї, стоячи у дверях. Він радо прийняв Джозефіну в себе, і Медея знала, що її дочка тут у безпеці. За минулий тиждень вона добре пізнала цього чоловіка й довіряла йому. Можливо, він трохи нуднуватий і трохи занадто вимогливий мудрагель, але багато в чому він був Джозефіні чудовою парою. І був їй відданий. Це все, чого Медея хотіла від чоловіка. За ці роки вона мало кому довіряла, а в очах Ніколаса побачила ту ж непохитну відданість, яка колись була в очах Джемми Гамертон. Джемма загинула за Джозефіну.