На цей час Маранцано вже надсилав емісарів з пропозиції ю миру. Віто Корлеоне під різними приводами відмовлявся прийняти їх. З лав Маранцано почалося дезертирство, люди не хотіли гинути за програну справу. А букмекери і лихварі почали виплачувати гроші за захист «родині» Корлеоне. Наслідок боротьби вже ні в кого не викликав ніяких сумнівів.
І ось напередодні нового 1934 року Тессіо пробрався до самої охорони Маранцано. Його підлеглі прагнули миру і погодилися видати свого ватажка на заріз. Вони сказали йому, що Корлеоне запропонував зустріч в одному бруклінському ресторані, і прийшли з ним туди як його охоронці. Його посадили за накритий стіл; він сидів і похмуро плямкав, жуючи шкуринку хліба, а коли зайшли Тессіо й четверо його людей, охоронці Маранцано повтікали з ресторану. Розправа була коротка й рішуча. Маранцано, з ротом, повним не пережованого хліба, подірявили кулями на решето. Війна закінчилася.
Організація Корлеоне поглинула імперію Маранцано. Дон Корлеоне встановив систему виплати данини, яка дозволила всім збирачам залишатися на своїх місцях, коло букмекерів і картярських кубел. На додачу він набув позиції в профспілках швейників, що відіграло неабияку роль у наступні роки. І ось тепер, коли він вже нарешті залагодив свої фінансові справи, дон зіткнувся з клопотами у власній сім'ї.
Сантіно Корлеоне, або ж Сонні, в своїх шістнадцять років вимахав за метр вісімдесят, мав широкі плечі і велике лице, хоча й чуттєве, але ні в якому разі не жіноче. Але в той час, Як Фредо був спокійним хлопчиком, а Майкл взагалі ще дитиною, Сантіно раз у раз потрапляв у халепу. Він щодня встрявав у бійки, погано вчився в школі, й нарешті одного дня Клеменца, що був хрещеним батьком хлопця й мав наглядати за ним, прийшов до дона і сповістив, що його син брав участь у збройному пограбуванні, украй дурній витівці, яка могла б закінчитися дуже погано. За всіма ознаками, Сонні був ватажком і підбив на це непевне діло двох своїх товаришів.
Це був один з тих небагатьох випадків, коли Віто Корлеоне скипів. На той час Том Хейген жив у нього в домі вже понад три роки, і Віто запитав, чи не був Том причетний до цієї історії. Клеменца заперечливо похитав головою. Тоді дон Корлеоне послав до Сантіно машину, щоб його негайно привезли в контору компанії «Дженко пура».
Вперше в житті донові довелося зазнати поразки. Віч-на-віч із Сонні він дав вихід люті, вичитуючи своєму незграбному синові на сицилійському діалекті, що якнайкраще підходить для виразу гнівних почуттів. Закінчив він запитанням:
— Що тобі дало право на таку витівку? Що тебе спонукало?
Ображений Сонні стояв мовчки, не бажаючи відповідати.
— Це ж, крім усього, безглуздя. Що ви заробили за той вечір? По п'ятдесят доларів? По двадцятці? І ти ризикував життям за якихось двадцять доларів, га?
Так, начебто він не чув останніх слів, Сонні буркнув:
— Я бачив, як ти вбив Фануччі.
Дон промимрив: «М-м-м», — і відкинувся назад у кріслі, очікуючи.
— Коли Фануччі пішов від нас, мама сказала, що можна йти до хати. Я пішов і побачив, як ти поліз на дах. Я поліз слідом за тобою. І бачив усе, що ти робив. Я був на покрівлі й бачив, як ти викинув гаманець і пістолет.
— Що ж, — зітхнув дон, — тоді не мені тебе вчити, як поводитися. Але чи не хотів би ти закінчити школу і стати юристом? Адвокат з портфелем може вкрасти більше грошей, ніж тисяча бандитів у масках і з пістолетами в руках.
Сонні усміхнувся й лукаво відповів:
— Я б хотів щось робити при твоїй «справі». — Побачивши, що обличчя дона залишилося незворушне, що він навіть не посміхнувся на цей жарт, син поквапно додав:
— Я б міг навчитися торгувати олією.
Дон усе не відповідав. Нарешті він промовив:
— У кожної людини своя доля. — Він не додав, що долю його сина визначило споглядання вбивства Фануччі. Він просто відвернувся і спокійно звелів:
— Приходь завтра о дев'ятій ранку. Дженко покаже, що треба робити.
Але Дженко Абандандо з проникливістю справжнього консільйорі здогадався, що дон у дійсності хоче використати Сонні переважно як власного охоронця; до речі, на цьому становищі хлопець зможе перейняти до тонкощів усе вміння, необхідне наступникові дона. Крім того, самому донові приємно було навчати свого старшого сина.