Спочатку боялися вірити. А чи не підготував дон Корлеоне якоїсь пастки? Чи не Хоче він завести своїх ворогів оману? Чи часом не готує він масового вбивства, щоб помститися за сина? Але дон Корлеоне швидко довів, що має щирі наміри. Він не лише запросив на нараду всі «родини» Америки, але не робив нічого, щоб продовжувати війну й навіть не шукав спільників. А потім зробив рішучий крок, яким запевнив усіх у щирості своїх намірів і гарант вав безпеку для всіх учасників наради. Він удався до послуг «родини» Боккікйо.
«Родина» Боккікйо була єдиною в своєму роді. Колись особливо запекла войовнича галузка сицилійської мафії — «родина» тепер перетворилася в Америці на знаряддя миру. Група людей, що свого часу добувала гроші відчайдушно хоробрістю й диявольською жорстокістю, тепер заробляли майже святим способом. Великою перевагою «родини» Боккікйо була щільно виплетена мережа кревних зв'язків; родова вірність стосунків у цій «родині» була надзвичайною навіть для суспільства, в якому й так відданість родича шанується більше, ніж вірність дружині.
Боккікйо зберегли родинні зв'язки аж до четвертого коліна. Колись їхня родина налічувала двісті чоловік і займалася млинарством у своєму закутку Південної Сицилії. Прибутки родина мала з чотирьох чи п'яти млинів, які хоч і не були спільною власністю, однак давали працю, хліб і якийсь мінімальний достаток членам родини. І цього разом з шлюбами між членами їхнього роду було досить щоб вони одностайно виступали проти всіх ворогів.
У тій місцевості ніхто не міг збудувати ані млина, ані греблі, щоб конкурувати з ними. Колись один заможний магнат хотів спорудити млин для власних потреб. Млин згорів. Він викликав карабінерів та представників вищої влади, і ті заарештували трьох чоловіків з родини Боккікйо. Ще до судового розгляду зайнявся й згорів як свічка весь маєток магната. Звинувачення було знято. Через кілька місяців після цього випадку один високопоставлений італійський прибув на Сицилію й запропонував розв’язати проблему постійної нестачі води на цьому острові,спорудивши величезну греблю. За інженерами, що прибули з Рима, щоб провести необхідні дослідження, стежили всі місцеві жителі з жорстокими обличчями — це були люди з клану Боккікйо. Власті спорудили в тій місцевості спеціальні бараки і поселили в них загони поліції.
Здавалося, ніщо не могло стати на заваді будівництву греблі. В Палермо вже вивантажили машини і матеріали. Але на цьому все й зупинилося. Родина Боккікйо зв'язалася з іншими ватажками мафії й заручилася їхньою підтримкою. Важкі машини поламали, що легше — порозкрадали. А депутати мафії в італійському парламенті розпочали кампанію, проти ініціаторів цього проекту. Так тривало років; тим часом до влади прийшов Муссоліні. Диктатор наказав побудувати греблю. Наказ не виконувався. Диктатор знав, що мафія може створити загрозу його правлінню, перебравши владу на місцях до своїх рук. Він дав відповідні повноваження високопоставленому керівникові поліції і той швидко розв'язав проблему, кидаючи в тюрми запроторюючи на острови, де були розташовані концентраційні табори, всіх підряд. За кілька років він підірвав владу мафії, арештовуючи всіх запідозрених у зв’язках з мафією. Але в той спосіб зруйнував також багато ні в чому не винних родин.
Боккікйо були настільки войовничі, що вдалися до зброї у боротьбі з цією незмірною силою. Половина з них загинула в збройних сутичках, друга половина була депортована на концентраційні табори. Від них залишилася якась жменька, коли їм нарешті пощастило влаштувати нелегальний переїзд до Америки пароплавом через Канаду. Прибуло близько двадцяти чоловік, і вони оселилися в невеличкому містечку поблизу Нью-Йорка, в долині Гудзону де, розпочавши з самого низу, згодом придбали автомашини й заснували фірму, що вивозила з міста сміття. Боккікйо процвітали, бо не знали конкуренції. А не знали тому, що хтось ламав і палив машини їхніх конкурентів. Одного впертого чолов'ягу, що збивав ціни, знайшли задушеного і захованого в сміття, яке він зібрав за день.
Але з часом хлопці одружувалися — звичайно, на сицилійських дівчатах, — з'являлися діти, й сміттєзбиральної фірми вже було замало для того, щоб поза звичайними витратами ще й мати гроші на дорожчі речі, які пропонувала їм Америка. І ось на додаток Боккікйо стали посередниками і заручниками під час чвар та укладання миру між «родинами» мафії.