Перед лицем жорстокої необмеженої влади люди, якими потурали, навчились ніколи не виказувати свою лють і зненависть, щоб не накласти за це життям. Навчилися не вдаватись до погроз, оскільки розплатою за погрозу було швидке й неминуче покарання. Люди збагнули, що суспільство є їхнім ворогом, і, якщо хотіли виправити несправедливість, вдавались до бунтівного підпілля, до мафії. І мафія зміцнила свою могутність, насаджуючи закон мовчання — «омерта». На Сицилії в сільській місцевості незнайома людина, що розпитує дорогу до найближчого містечка, марно сподіватиметься почути бодай ввічливу відповідь. Найбільший злочин для члена мафії — назвати поліції ім'я того чоловіка, який щойно стріляв у нього чи заподіяв якоїсь іншої шкоди. Омерта стала для людей другою релігією. Жінка, чоловіка якої вбили, нізащо не викаже поліції вбивць чоловіка, навіть убивць своїх дітей, навіть не назве імені того, хто зґвалтував її доньку.
Годі було очікувати справедливості від властей, і тому люди завжди зверталися до Робіна Гуда з мафії. І до певної міри мафія виконувала й таку роль. За всяких ускладнень люди просили допомоги у місцевого капо-мафіозо. Він був її їхнім благодійником, надавав захист, шматок хліба й роботу.
Але доктор Таца не повідомив — про це Майкл довідався сам протягом наступних місяців, — що мафія на Сицилії перетворилася на незаконне знаряддя багатих, ба навіть на додаткову поліцію існуючої законодавчої й політичної системи. Вона стала допоміжним знаряддям відживаючої капіталістичної структури — антикомуністичною, антиліберальною в своїх засадах організацією, яка накладає податок на будь-яку форму економічної діяльності, незалежно від розмірів бізнесу.
Майкл Корлеоне вперше зрозумів, чому такі люди, як його батько, воліли швидше стати злодіями чи вбивцями, ніж членами законного суспільства. Бідність, страх і занепад були настільки вражаючими, що вольова людина з ними не могла змиритись. А в Америці дехто з емігрантів-сицилійців вважав, що й тут доведеться зіткнутися з подібною владою.
Доктор Таца запропонував Майклу наносити разом з ним щотижневі візити до борделю, але Майкл відмовився. Втеча на Сицилію не дозволила провести належне лікування перебитої щелепи, й тепер, на лівій щоці, він завжди мав з собою згадку про капітана Маккласкі. Кістки зрослися криво, і якщо подивитись з лівого боку, то Майкл мав непристойний вигляд. Він завжди пишався своєю зовнішністю, каліцтво пригнічувало його сильніше, ніж він сподівався. Інколи з’являлися болі, але Майклові вони не дошкуляли, тим паче, що доктор Таца давав йому щось випити, й болі вщухали. Доктор Таца зголосився зробити операцію на обличчі, але Майкл відмовився навідріз. Він вже провів разом досить часу, щоб переконатися, що доктор Таца був чи не найгірший лікар на всій Сицилії. Доктор Таца читав усе підряд за винятком медичної літератури, якої, як він сам зізнався, не розумів. Він склав іспити завдяки втручанню одного з найповажніших ватажків мафії на Сицилії, котрий особисто відвідав Палермо, щоб порадитися з викладачами Таца щодо оцінок, які треба йому вивести. І це також свідчить про те, якою заразою в суспільному житті Сицилії стала мафія. Не треба здібностей. Не треба талантів. Не треба докладати зусиль. Хрещений батько з мафії піднесе вам професію, як подарунок.
У Майкла було досить часу, щоб усе гарненько обдумати. Вдень він прогулювався по довколишній місцевості, завжди у супроводі двох вівчарів з маєтку дона Томмазіно. Сицилійська мафія часто наймала вівчарів для вбивств, і вони погоджувалися, щоб трохи підзаробити грошей. Майкл думав про організацію, якою заправляв його батько. Якщо вона буде й надалі процвітати, то може статися те, що він спостерігав на цьому острові, де мафія, як пошесть, руйнує весь край. Сицилія вже й так перетворилася на країну привидів, чоловіки емігрують куди завгодно, аби заробити собі шматок хліба чи просто врятуватися від смерті за те, що наважилися скористатися своїми політичними чи економічними правами.