Нарешті Майкл підвівся, щоб іти, разом з ним підвелося з-за столу все сімейство. Усі попрощалися за руку, і нарешті дівчина стояла навпроти нього, дотик долоні обпалив Майкла. Батько зійшов разом з ним вниз з гори й запроси Майкла на обід наступної неділі. Майкл кивнув, хоча й знав, що не зможе витерпіти тиждень без дівчини.
І він не став чекати. Наступного дня приїхав у село без своїх вівчарів, зайшов на терасу кафе, поговорити з її батьком. Сеньйор Вітеллі зглянувся над ним і послав за матір'ю з донькою, щоб прийшли посидіти разом з ними. Зустріч уже не була такою вимушеною. Аполлонія менше соромилась і більше говорила. Була вдягнена в своє щоденне квітчасте бавовняне плаття, яке більше личило їй.
Наступного дня було те ж саме. Лише цього разу Аполлонія начепила золотий ланцюжок, подарований Майклом. Він посміхнувся їй, знаючи, що це був для нього знак. Пройшовся з нею на гору, її мати йшла невідступно за ними. Але молодим неможливо не доторкнутись одне до одного, а одного разу Аполлонія спіткнулася й заточилася на нього, йому довелося підтримати, від доторку до її тіла, такого гарячого й такого живого, в Майкла несамовито зашугала кров. Вони не могли бачити, як, йдучи за ними, посміхнулась її мати, адже донька була гірською кізонькою і, як виросла з пелюшок, зроду не оступалась на цій гірській дорозі. Посміхнулась ще й тому, що лише так міг до заміжжя цей молодий чоловік доторкнутись до тіла її доньки.
Так тривало два тижні. Щоразу Майкл приносив їй подарунки, й під кінець вона не була вже такою сором'язливою. Але їм ніколи не щастило зустрітись без наглядача з її родини.
Вона була простою сільською дівчиною, трохи навченою читати та писати, не мала ніякого уявлення про світ, але в ній відчувалася свіжість і жадоба життя, а це на додаток до мовного бар'єра робило її приваблюючою в очах Майкла. Все йшло дуже гладко. Майкл легко влаштував усе так, як йому хотілось. І тому, що дівчина не лише була захоплена ним, але й знала, що він багатий, весілля призначили на неділю через два тижні.
Тепер підключився й дон Томмазіно. Він отримав з Америки вістку, що Майкл може чинити на власний розсуд, але необхідно вжити всіх застережних заходів. Тому дон Томмазіно призначив себе посадженим батьком молодого, отже, його охоронці могли взяти участь у весіллі. Карло й Фабріціо також були у весільному поїзді на боці молодого, так само як і доктор Таца. Молоді житимуть після весілля на віллі доктора Таца, обнесеній кам'яною стіною.
Відгуло звичайне сільське весілля. По всій дорозі від церкви й до дому молодої селяни стояли на вулицях і кидали квіти на молодих та гостей. А весільна процесія жбурляла в сусідів жменями зацукреного мигдалю — традиційних весільних цукерок, залишки яких виклали цукристими білими гірками на ліжку нареченої, цього разу — на ліжку символічному, бо першу ніч молоді мали провести не в Корлеоне, а на віллі доктора Таца. Весілля гуло аж до півночі, але молоді залишили його раніше на своїй «Альфа Ромео». Коли настав час їхати, Майкла здивувало, що на прохання нареченої її мати також збирається з ними на віллу. Батько пояснив: дівчина молода, незаймана, трохи перестрашена, треба, щоб хтось поговорив з нею ранком після шлюбної ночі, направив її, якщо не все буде гаразд. Майкл помітив, що Аполлонія дивиться на нього з сумнівом у великих карих очах лані. Посміхнувся до неї підбадьорливо.
Отак і сталося, що вони поїхали з Корлеоне до вілли разом з тещею. Але стара зразу ж подалася до служок доктора Таца, вона лише обняла доньку, поцілувала й зникла з очей. Майкл і його наречена пішли самі до своєї великої спальні.
Аполлонія йшла у весільному вбранні, вкрита фатою. Її валізи з машини вже перенесли в кімнату. На невеличкому столику стояла пляшка вина й тарілка з маленькими весільними тістечками. Величезне ліжко під пологом весь час нагадувало їм про себе. Дівчина стояла серед кімнати й чекала, що Майкл зробить перший рух.
І ось тепер, коли вперше залишилися самі, тепер коли вона була його дружиною по закону, коли вже не залишилося перешкод, щоб насолоджуватися її тілом і обличчям, про які він марив кожної ночі, Майкл не міг примусити себе наблизитися до неї. Він дивився, як вона зняла фату й повісила її на спинку стільця, а корону молодої поклала на невеличкий туалетний столик. На столику вишикувались рядочками різноманітні парфуми й креми, надіслані з Палермо на Майклове замовлення. Якусь мить вона розглядала їх.
Майкл вимкнув світло, вважаючи, що дівчина чекає на темряву, щоб заховати в неї своє тіло, коли буде роздягатися. Але крізь незакриті вікна світив яскравий, неначе із золота, сицилійський місяць, і Майкл пішов зачинити внутрішні віконниці, але не зовсім, бо тоді в кімнаті була б задуха.