Вдова Сонні, Сандра, забрала дітей і перебралася з ними до штату Флорида, де жила її рідня. Влаштували так, щоб вона з дітьми могла жити в достатку, хоч Сонні не залишив по собі ніякої спадщини.
Майкл неохоче розповів про події тієї ночі, коли вбито Сонні. Про те, що Карло налупцював свою жінку, що Конні подзвонила додому, а трубку взяв Сонні й, розлючений, помчав у місто. Отже, природно, Конні й Карло завжди непокоїлися, що «родина» може звинуватити її, ніби вона винна в смерті Сонні. Або звинуватять її чоловіка, Карло. Але ж їх ніхто не звинувачує. Кращий доказ тому — їх оселили в маєтку і дали Карло важливу посаду в профспілках. І Карло також узявся за розум, перестав пиячити, волочитися за жінками, перестав стромляти носа куди не просять. «Родина» задоволена з його роботи й поведінки протягом останніх двох років. Ніхто не покладає на нього вини за те, що трапилось.
— Тоді чом би тобі не запросити їх колись на вечерю, щоб заспокоїти сестру? — запитала Кей. — Бідолашна, вона завжди сушить собі голову, чи ти не сердитий на її чоловіка. Сказав би їй сам. І порадив би викинути з голови всі ці дурні сумніви.
— Не можу, бо в нашій сім'ї не кажуть про такі речі.
— То, може, хочеш, щоб я переказала їй те, що ти розповів мені?
Кей з подивом відзначила, що Майкл так довго думав над, здавалося очевидною відповіддю. А потім сказав:
— Думаю, що не треба цього робити, Кей. Це нічого не дасть. Вона все одно тривожитиметься. У таких справах важко чимось допомогти.
Кей дивувалася. Вона помітила, що Майкл завжди був стриманіший з сестрою, ніж з будь-ким у родині, незважаючи на всю її любов до нього.
— Але ж ти справді не звинувачуєш Конні у смерті брата?
— Звичайно ж. — Майкл зітхнув. — Вона моя менша сестра, ми разом гралися в дитинстві, я завжди любив і люблю її. Мені її шкода. Карло взявся за розум, але однаково це не той чоловік, якого їй треба. Та нічого не вдієш. Облишмо цю розмову.
Не в натурі Кей було набридати, отож вона більше не поверталася до цієї теми. До того ж Кей уже пересвідчилась, що Майкл не та людина, яку можна легко умовити. Він просто холодно відмовляв, і на тому кінець. Вона знала, що їй єдиній в світі щастило подолати його волю, але була свідома й того, що, коли б вона вдавалася до цього часто, тоді могла б і втратити таку владу над ним. А за два роки спільного життя вона полюбила його ще більше. Любила його за чесність. Це невелика дивина, але ж він з усіма незмінно був порядний, навіть у найменших дрібницях. Вона бачила, що він став впливовою особою, до них в дім приходили люди, щоб радитися з ним і просити про допомогу, всі ставилися до нього з шанобливою повагою, але одна річ робила Майкла для неї найдорожчим.
Коли Майкл повернувся з Сицилії з понівеченим обличчям, всі в родині марно намагалися намовити його на операцію. Майклова мати не давала йому спокою, а одної неділі, коли у Корлеоне за столом зібралася на обід уся родина, вона таки нагримала на Майкла:
— У тебе пика як у бандита з кіно, зробив би операцію, хоч заради господа-бога та своєї сердешної жінки. Може, перестало б текти з носа, як у п'яного ірландця.
Дон, що сидів на чільному місці за столом і пильнував порядок, звернувся до Кей:
— Це тебе дратує?
Кей схитнула головою, мовляв, аніскільки. Тоді дон заявив своїй дружині:
— Тепер він уже не в твоїх руках і це не твій клопіт.
Стара зразу замовкла. Не тому, що боялася чоловіка, було б неповагою до нього встрявати у суперечку з ним перед присутніми.
Але Конні, донова мазунка, вийшла з кухні, де вона готувала в неділю обід, і з розшарілим від гарячої плити обличчям утрутилася в розмову:
— І я гадаю, що йому треба зробити операцію. Він був найвродливіший у нашій сім'ї, поки не скалічили. Ну-бо, Майку, зроби не відкладаючи.
Майкл подивився на неї з байдужою міною, ніби він і справді не чув, про що говориться, і не відповів. Конні підійшла до батька.
— Звели йому, хай зробить операцію. — Конні любовно поклала обидві долоні на батькові плечі й погладила йому потилицю. Вона єдина дозволяла собі таку фамільярність із доном. Її любов до батька була зворушлива. Вона лащилася до нього, як маленька дитина. Дон поплескав її по руці й попросив: