Выбрать главу

Зробили все, заплатили гроші, встановили необхідний зв’язок із засудженим, щоб його проінструктувати і дати поради. Нарешті план почали реалізовувати. Зізнання були передруковані в газетах під великими заголовками. Усе чудово вдалося. Але дон Корлеоне, як завжди, дуже обережний, вичекав, поки Фелікса Боккікйо через чотири місяці після суду посадили на електричний стілець, і аж тоді сказав, що Майкл може повертатися додому.

Розділ XXII

Минув рік після вбивства Сонні, а Люсі Манчіні все ще побивалася за ним, оплакувала його, як не оплакувала свого милого жодна коханка у жодній із дотеперішніх любовних історій. І її почуття не були платонічними мареннями школярки чи пориваннями відданої дружини. Ні, вона страждала не від самотності через втрату «друга життя», не тому, що їй не вистачало його шаленого темпераменту. У неї не залишилося ні сентиментальних спогадів про його подарунки, ні дівчачого обожнювання омріяного героя, вона вже не пам’ятала його посмішки, грайливого блиску в його очах у відповідь на її ласкаві слова чи дотепні зауваження.

Ні. Вона шкодувала з поважнішої причини. Сонні був єдиним чоловіком у світі, який давав її плоті статеву втіху. А через свою молодість і недосвідченість вона й досі була переконана, що ніхто інший на таке не здатний.

І ось тепер, роком пізніше, вона засмагала на цілющому повітрі Невади. Біля її ніг стрункий білявий молодик бавився пальчиками на її ступнях. Суботнього полудня вони лежали біля готельного плавального басейну, і, незважаючи на те, що вони були не самі, його рука мандрувала все вище й вище по її непокритому стегну.

– Ой, Джулісе, перестань, – озвалася Люсі. – Я думала, що лікарі принаймні не такі недоумкуваті, як інші люди.

Джуліс ошкірився до неї.

– Я ж лікар із Лас-Вегаса. – Він полоскотав їй внутрішній бік стегна і з подивом відзначив, як шалено збуджує її навіть отака дрібничка. Це було написано на її обличчі, хоча вона й намагалася приховати свої відчуття. Вона справді здавалася дуже примітивною, незіпсованою дівчиною. Чому йому не вдавалося намовити її на близькість? Він хотів знайти причину, проте йому ніколи і в голову не спадала така дурниця, як втрачене кохання, якому немає заміни. Ось під його рукою була жива плоть, і вона вимагала живої ж плоті. Доктор Джуліс Сігал вирішив сьогодні ввечері у своєму готельному номері розпочати генеральний наступ на неї. Він хотів досягти взаємності щиро, але якщо доведеться вдатися до хитрощів, він готовий і на таке. Звичайно, в інтересах науки. А поза тим це бідолашне дівчисько саме хоче, аж шкварчить.

– Джулісе, перестань, прошу тебе, перестань, – її голос дрижав.

Джуліс був сама слухняність.

– Добре, золотко. – Він поклав голову їй на коліна, щоб задрімати, використовуючи її м’які стегна як подушку. Його дивувало її ухиляння від любощів, хоча її тіло аж пашіло. Коли вона поклала руку йому на чоло, щоб пригладити йому чуприну, він перехопив її за зап’ясток і затримав у любовному заграванні. Насправді ж він перевіряв пульс, який тіпався несамовито. Він матиме її сьогодні і з’ясує, що за чортівня приховується за цим усім. Цілком впевнений у собі, Джуліс задрімав.

Люсі спостерігала відпочивальників біля басейну. Вона ніколи й гадки не мала, що в її житті стануться такі величезні зміни протягом двох неповних років. Вона ніколи не шкодувала з приводу свого «глупства» на весіллі Конні Корлеоне. Ніколи в її житті не було нічого кращого, вона подумки знову й знову переживала ту свою пригоду. Переживала вона знову й знову і події наступних місяців.

Сонні зустрічався з нею раз на тиждень, інколи частіше, інколи рідше. Поки минав час від зустрічі до зустрічі, її тіло жило як у катуваннях. Їхні почуття одне до одного здавалися пересічними, позбавленими поетичності чи якогось там інтелектуалізму. То була любов найвульгарнішого ґатунку: плотська любов – владний потяг до протилежної статі.

Коли Сонні дзвонив і попереджав її про свій приїзд, вона пильнувала, щоб у неї вдома залишалося вдосталь питва і досить їжі на вечерю й сніданок, бо зазвичай він ішов від неї пізнього ранку наступного дня. Сонні прагнув відчути її, а вона його. У нього був свій ключ від вхідних дверей, і, коли він з’являвся, вона кидалася в обійми його могутніх рук. Вони обоє поводилися з брутальною прямотою й безпосередністю. Вже під час першого поцілунку поралися з одягом одне одного, він підносив її в повітря, і вона обвивала ногами його міцні стегна. Вони кохалися навстоячки у передпокої її квартири, начебто їм треба було повторити своє найперше спарування, а тоді вже він ніс її до спальні.