– Я заскочу пізніше, а зараз мені треба перемовитися з доктором Келлнером.
Проте Джоні Фонтане вже спрямовував на нього свій шарм:
– Слухайте, друже, нам і самим уже треба йти, розважте трохи Люсі, потурбуйтеся про неї, лікарю.
Джуліс помітив дивну хрипкуватість у голосі Джоні Фонтане і пригадав, що той ніде не співав уже більше року і ще що Джоні отримав академічну премію за акторську майстерність. Чи може бути таке, щоб у людини аж так пізно змінився голос, а газети і всі довкола таємниче мовчали про це? Джуліс полюбляв пікантні плітки, він дослухався до голосу Джоні Фонтане, намагаючись встановити діагноз його недуги. Це могла бути перевтома, надмірність в алкоголі й палінні або навіть у жінках. У голосі вчувалось якесь неприємне здерев’яніння, його б уже ніхто не назвав милозвучним.
– Ваш голос звучить так, ніби ви застудилися, – звернувся Джуліс до Джоні Фонтане.
– Просто перевтома, – ввічливо відповів Фонтане. – Вчора ввечері я спробував заспівати. Знаєте, схоже, я ніяк не можу змиритися з тим, що мій голос змінився, постарів. – Він усміхнувся до Джуліса, мовляв, що вже тут поробиш, чорти б його взяли.
– А ви не пробували проконсультуватись у лікаря? – ніби між іншим запитав Джуліс. – Можливо, це щось поправне.
Тепер Фонтане вже не був такий лагідний. Він зміряв Джуліса холодним довгим поглядом.
– Це найперша річ, яку я зробив майже два роки тому. Консультувався у кращих спеціалістів. У мого особистого лікаря, який, здається, є найкращим фахівцем на всю Каліфорнію. Вони порадили мені добряче відпочити. Нічого смертельного, просто старію. А з віком у людини голос міняється.
З цими словами Фонтане цілком зігнорував лікаря, зосередивши всю свою увагу на Люсі, котру зачаровував, як уже звик зачаровувати всіх жінок. Джуліс і надалі дослухався до його голосу. Напевне ж, на його голосових зв’язках мають бути нарости. Але чому ж тоді оті задрипані спеціалісти не помітили їх? А може, вони злоякісні чи не піддаються оперуванню? Але ж в такому разі є інші засоби.
– А коли спеціаліст обстежував вас востаннє? – перебив Джуліс чарівливого Фонтане.
Фонтане вочевидь був роздратований, але заради Люсі намагався відповідати ввічливо.
– Десь півтора року тому, – відказав він.
– А ваш особистий лікар обстежує вас час від часу?
– Атож, обстежує, – відповів роздратовано Джоні Фонтане. – Прискає кодеїном і обстежує. Він сказав мені, що мій голос з літами сідає через усе випите, викурене тощо. Чи, може, ви розумієтеся краще за нього?
– А як його на прізвище? – запитав Джуліс.
Фонтане вимовив із ледь відчутною хвальковитою ноткою в голосі:
– Таккер, доктор Джеймс Таккер. Якої ви думки про нього?
Прізвище було знайоме, пов’язане з відомими кінозірками, жінкою, а також із дорогим сільським курортним закладом.
– Він одягається за останньою модою, – глузливо відказав Джуліс.
Тепер уже Фонтане занесло.
– Ви гадаєте, що ви ліпший за нього спеціаліст?
Джуліс засміявся.
– А хто кращий співак – ви чи Кармен Ломбардо? – запитав він і здивувався, побачивши, як Ніно Валенті зайшовся реготом, він аж гепав головою об спинку крісла. Жарт не був аж такий смішний. Та коли на хвилях його жереб’ячого реготу до Джуліса дістався запах віскі, лікар збагнув, що навіть о цій ранній порі містер Валенті, чи як там у біса його звати, був під мухою.
Фонтане посміхнувся до свого друга.
– Слухай, ти ж повинен сміятися не з його, а з моїх жартів.
Тим часом Люсі випростала руку і притягнула Джуліса до краю свого ліжка.
– Це він лише скидається на босяка, а насправді він чудовий хірург, – пояснила Люсі їм. – І коли він каже, що він кращий за доктора Таккера, значить, так і є. Ти, Джоні, слухай його слова.
Увійшла медсестра і попросила їх звільнити приміщення, бо лікареві знадобилося доглянути хвору саму. Джуліс з цікавістю стежив, як Люсі відверталася, коли прощалась із Джоні Фонтане і Ніно Валенті, підставляючи їм щоку, а не губи для поцілунків, проте, здається, вони були готові до цього. Вона дозволила Джулісу поцілувати себе в уста і прошепотіла: «Приходь сьогодні після обіду, добре?» Він кивнув на знак згоди.
Уже в коридорі Валенті запитав у нього:
– З приводу чого була операція? Щось серйозне?
Джуліс заперечно схитнув головою.
– Просто незначний жіночий ремонт. Звичайнісінька річ, повірте мені. Мене це обходить більше, ніж вас, бо я сподіваюсь одружитися на ній.
Вони оцінююче зважили його поглядом, отож Джуліс запитав: