Маккласкі взяв собі за правило ніколи не показувати, що він розуміє, чого насправді хочуть інші люди. Коли Солоццо під’їхав до нього з проханням залишити старого Корлеоне в лікарні без охорони, Маккласкі не спитав чому. Він спитав: скільки? Коли Солоццо сказав: десять тисяч, Маккласкі відразу збагнув, за що така щедрість. І не став вагатися. Корлеоне був одним із найвпливовіших мафіозі у цілій країні й мав більше політичних зв’язків, ніж колись сам Аль-Капоне. І хто б його не пристрелив, він зробив би велику послугу всій Америці. Маккласкі наперед узяв гроші й усе зробив, як було домовлено. А коли йому подзвонив Солоццо і заявив, що перед лікарнею все ще стовбичать двоє з людей Корлеоне, Марка взяло за печінки. Адже він заарештував усіх людей Тессіо, зняв детективів, що чергували коло дверей палати, де лежав Корлеоне. А тепер як людина принципу він мав повернути десять тисяч – гроші, які вже призначив на освіту своїм онукам. Розлючений, він примчав до лікарні й зацідив Майклові Корлеоне в обличчя.
Але все вийшло на краще. Він зустрівся із Солоццо в нічному клубі Татталья, де вони уклали ще вигіднішу угоду. І знову Маккласкі ні про що не запитував, бо всі відповіді були йому відомі. Він просто переконався, скільки заплатять. Йому ніколи й на думку не спадало, що він може наразитися на небезпеку. Ніхто навіть на мить не міг уявити собі, що хтось міг зважитися на вбивство капітана нью-йоркської поліції. Найжорстокіший горлоріз із мафії мусив мовчки терпіти, коли найпослідущий полісмен здумає засвітити йому по пиці. Бо вбивство полісмена не давало ніякого прибутку. Адже тоді раптово гинуло чимало гангстерів через опір арештові або під час втечі з місця злочину, а кому, в біса, це потрібно?
Маккласкі зітхнув і зібрався йти з відділка. Клопіт, весь час якийсь клопіт… Сестра його жінки в Ірландії щойно померла, багато років прохворівши на рак, і цей рак обійшовся йому в добрий гріш. А тепер похорон коштуватиме ще дорожче. Його дядьки й тітки в Ірландії також час від часу потребували допомоги на утримання своїх картопляних ферм, і він у разі потреби надсилав їм гроші. Марк не шкодував за тим. Коли він із дружиною навідувався в стару країну, їх приймали як короля з королевою. Можливо, цього літа вони знову туди поїдуть, тим більше що війна скінчилася, а потім з’являться додаткові грошенята. Маккласкі сказав черговому полісменові, де його шукати на випадок, якщо раптом він буде потрібний. Він не вважав за необхідне вдаватися до якоїсь застороги. У всякому разі він завжди міг сказати, що Солоццо, з яким він зустрічався, – інформатор поліції. Капітан пройшов кілька кварталів, а потім сів у таксі й поїхав до будинку, у якому, за домовленістю, мав побачитися із Солоццо.
Томові Хейгену треба було підготувати все для втечі Майкла за кордон, дістати фальшивий паспорт, матроське посвідчення, місце на італійському фрахтовому судні, яке відпливало в сицилійський порт. Того ж самого дня до Сицилії літаком вирушили посланці, щоб підготувати місце для переховування у ватажка мафії в гірській частині острова.
Сонні забезпечив машину й абсолютно надійного водія, який чекатиме на Майкла, коли той вийде з ресторану, де мав зустрітися з Солоццо. Водієм був сам Тессіо, що добровільно погодився виконати цю роботу. Машина на вигляд буде старою лайбою, але матиме добрий мотор. На неї почеплять підроблений номер, її взагалі неможливо стане розпізнати. Машину спеціально притримували для такого випадку, коли треба всього якнайнадійнішого.
Майкл провів цілий день із Клеменцою, пристрілював невеликий пістолет, який мали підкинути для нього. Це був пістолет двадцять другого калібру, заряджений кулями з м’якими кінчиками, що залишають ледь помітну цяточку на вході й виривають глибочезні ями на вильоті з людського тіла. Він перевірив, щоб пістолет бив прицільно на відстані п’яти кроків від цілі, а далі кулі могли летіти, куди їм заманеться. Курок туго піддавався, але Клеменца помудрував над ним із якимись інструментами – і він пішов легше. Пістолет стріляв дуже гучно, але вирішили так і залишити. Не хотіли, щоб хтось із присутніх через дурну хоробрість встрягав у сутичку. Гучні постріли утримають їх подалі від Майкла. Під час тренування Клеменца напучував:
– Як тільки відстріляєшся, одразу кинь пістолет. Просто опусти руку й випусти його. Ніхто не помітить. Кожен вважатиме, що ти ще озброєний. Усі дивитимуться тобі в обличчя. Вийди швидко, але не біжи. Не дивися нікому в очі, але й не відводь погляду. Повір мені, ти перелякаєш усіх до одного. Ніхто не втрутиться. А коли вийдеш, на тебе вже чекатиме Тессіо з машиною. Сідай, а решту залиш на нього. Не переймайся нещасними випадками. Ти здивуєшся, як чудово вдаються такі справи. А тепер надінь капелюх і подивимося, який ти в ньому маєш вигляд, – і він насадив сірого м’якого капелюха на голову Майклові. Той скривився, він зроду не носив нічого подібного.