Йому подобалися платівки із записами Елли Фіцджеральд. Подобався чистий спів і чіткий ритм виконання. Це єдина річ у житті, на якій він розумівся, і мав певність, що був обізнаний у цьому ліпше за будь-кого у світі. Зараз, відкинувшись на дивані, зігріваючи горло ковтками бренді, він відчув бажання заспівати, не в повну силу, а просто підспівувати до платівки, проте при свідках це було неможливо. Він поклав вільну руку на поділ одежі Шарон і надалі, попиваючи зі склянки, яку тримав у другій руці, наївно, з жадобою дитини, що хоче зігрітися, його рука на її подолі відкотила шовкове платтячко, відкриваючи молочно-білі стегна над золотаво-прозірчастими панчішками. Як завжди, незважаючи на всіх дотеперішніх жінок, всі прожиті роки і всю звичність баченого, Джоні відчув, як густа в’язка теплота розлилася по всьому тілу, коли він споглядав її стегна. Диво знову сталося, а що він робитиме, коли й ці відчуття зрадять йому, як зрадив власний голос? Він уже був готовий. Поставив склянку на довгастий інкрустований коктейльний столик і повернувся до неї всім тілом. Він був вельми впевнений, вельми неквапний і лагідний. Не було нічого підступного, облудного чи хтивого в його пестощах. Він цілував її в уста, а руки тим часом досягли її грудей. Його рука впала на її теплі стегна, відчуваючи шовковисту на дотик шкіру. Її відвітний цілунок виявився палкий, але не жагучий, і тепер якраз це йому і подобалося. Він ненавидів дівчат, що відразу накидаються, немов їхні тіла були моторами, які вмикалися від одного дотику до зарослого волоссям пускача.
Потому він вдався до того, до чого вдавався завжди і що завжди безвідмовно збуджувало його. Легенько та якомога обережніше, але так, щоб все ж можна було щось і відчути, він просунув кінчик середнього пальця глибоко між стегнами. Деякі дівчата навіть і не відчувають такого першого руху до заняття любов’ю. Декого він цим вводив в оману, бо не було певності, що це справді фізичний доторк, адже одночасно він міцно цілував їх в уста. Ще ж інші засмоктували або поглинали його палець швидким рухом тазу. Зрозуміло, доки він не став знаменитим, декотрі давали йому ляпаса. Проте це був його метод, і зазвичай він його не підводив.
Реакція Шарон виявилася несподіваною. Вона сприйняла усе: і лапання, і поцілунки, – а тоді відхилила вуста, легенько подалася на дивані всім тілом від нього і взяла свою склянку з коктейлем. Це була холодна і недвозначна відмова. Інколи й таке траплялося. Нечасто, але траплялося. Джоні й собі взяв склянку з віскі та припалив сигарету.
Вона щось говорила йому, дуже лагідно і безтурботно.
– Справа не в тому, ніби ти не подобаєшся мені, Джоні. Ти значно кращий, ніж я сподівалася. І не тому, що я нібито з тих дівчат, які не дозволяють. Просто мене необхідно розпалити, аби я пішла на це з чоловіком, розумієш, про що я кажу?
Джоні Фонтане посміхнувся їй, вона все ще подобалася йому.
– Отже, я не розпалив тебе?
– Бачиш, – дещо збентежено відповіла вона, – коли ти був відомий, співав і все таке інше, я ще була маленькою дівчинкою. Я, так би мовити, розминулася з тобою, бо належу до наступного покоління. Чесно, це не тому, що я свята та божа. Коли б ти був кінозіркою моїх часів, я б зісмикнула із себе трусики в один момент.