Про все заздалегідь подбали його особистий представник по зв’язках з громадськістю і його помічник. Біля будинку на нього чекала машина з водієм, яку взяли напрокат. У ній сиділи зв’язківець з громадськістю і його працівник. Джоні припаркував свій автомобіль, ускочив у винайняте авто, і вони помчали в аеропорт. Він зачекав у машині, поки його представник зустрічав Тома Хейгена біля літака. Коли Том сів у машину, вони потиснули один одному руки і поїхали до Джоні додому.
Нарешті вони з Томом залишились у вітальні самі. Між ними відчувалася холоднеча. Джоні не вибачив Томові, що той не дав йому зв’язатися з доном в ті скрутні часи, коли дон сердився на нього, це було ще до весілля Конні. Хейген ніколи не вибачався за свої вчинки. Він не міг інакше. Його обов’язком було також виконувати роль громовідвода для обурених почуттів, які люди мали до дона, але не наважувались висловити їх безпосередньо, хоча він на те й заслуговував.
– Твій Хрещений Батько прислав мене, щоб я виручив тебе в деяких справах, – сказав Хейген. – Я хочу розв’язатися з цим до Різдва.
Джоні стенув плечима.
– Картину вже зроблено. Директор – порядний чоловік і поводився зі мною добре. Мої сцени надто суттєві, щоб їх вирізали й залишили на підлозі в монтажній кімнаті лише через Вольцове бажання поквитатися зі мною. У нього руки закороткі, щоб зіпсувати фільм, який обійшовся в десять мільйонів доларів. Отже, тепер усе залежатиме від того, як оцінюватимуть добрі люди мою гру в картині.
– Чи здобуття академічної премії справді гранично важливе для акторської кар’єри? – обережно поцікавився Хейген. – Чи це звичайна рекламна мура, яка насправді не має жодного значення? – Він помовчав і поспішно додав: – Звісно, за винятком слави, бо ж слави прагнуть усі.
– За винятком мого Хрещеного Батька, – посміхнувся Джоні Фонтане до Хейгена. – І тебе. Ні, Томе, це не ніяка не мура. Академічна премія може гарантувати акторові десять років визнання. Він зможе сам вибирати ролі для себе. Публіка ходитиме, щоб побачити його. Звісно, що це не все і вся, але для актора це найважливіша річ у його справі. Я сподіваюся одержати премію. Не тому, що я такий великий актор, але тому, що я відомий співак, та й роль безпрограшна. Та і я теж добре граю, ні, справді добре.
Том Хейген висловив сумнів:
– Твій Хрещений каже мені, що на сьогодні у тебе немає жодних шансів отримати премію.
– Ти хоч розумієш, про що ти говориш? – розлютився Джоні Фонтане. – Фільм ще не відредагований, тим більше його ще не випустили на екрани. А дон навіть ніяким боком не причетний до кінобізнесу. Якого біса тобі було летіти три тисячі миль, щоб повідомити мені оце лайно? – Джоні ледь не плакав від потрясіння.
– Джоні, – заговорив Хейген стурбовано, – я ні біса не тямлю у ваших кіносправах. Зрозумій, я лише донів хлопчик на побігеньках. Але ми не раз і не два обговорювали твої справи. Він турбується за тебе, за твоє майбутнє. Він вважає, що ти ще потребуєш його допомоги, і йому хочеться владнати всі твої проблеми раз і назавжди. Тому я й прилетів сюди, щоб зрушити справи з місця. Але тобі пора дорослішати, Джоні. Досить мати себе за співака чи актора. Дивись на себе як на солідну людину, як на впливову і сильну громадську особистість.
Джоні Фонтане розсміявся і долив собі віскі.
– Якщо я не здобуду премію, у мене буде стільки ж впливу, як у котроїсь з моїх дочок. У мене зник голос. Якщо б він повернувся, я б міг дещо здійснити. О прокляття! Звідки мій Хрещений може знати, що я не здобуду премії? Гаразд, я вірю, що він знає. Він ніколи не помилявся.
– Нам стало відомо, – Хейген припалив тоненьку сигару, – що Джек Вольц не збирається витрачати гроші студії на підтримку твоєї кандидатури. Він навіть повідомив усім, хто голосуватиме, що її не схвалює. Але вирішальним може стати затримка асигнувань на рекламу і всякі такі речі. Поза тим він робить хвилі, щоб одному хлопцю забезпечити якнайбільше голосів «за». Вольц вдається до всіх можливих підкупів і хабарів, влаштування на роботу, виділення грошей, використання жіночок – будь-що. При цьому він намагається не нашкодити фільму або принаймні завдати йому якнайменше шкоди.
Джоні Фонтане стенув плечима, налив повну склянку віскі й осушив її.
– Тоді я мертвий.
Хейген стежив за ним, гидливо скрививши кутики вуст.
– Пияцтво твій голос не виправить, – докинув Том.
– Пішов ти… – Джоні брутально вилаявся.
Хейгенове обличчя миттю набуло непроникного виразу.
– О’кей, надалі я говоритиму лише про справи.
Джоні Фонтане поставив склянку, підійшов і став навпроти Хейгена.
– Я шкодую, Томе, що у мене вихопилися ці слова, – сказав він. – Їй-богу, перепрошую. Я нариваюся на тебе, бо мені хочеться порішити цього виродка Джека Вольца. Я не наважуюсь насипатися на Хрещеного, отож і зігнав злість на тобі.