Джині принесла до спальні каву з тортом і поставила все на довгому столі у тій частині кімнати, де не було ліжок. Він сказав їй лише про те, що Хейген допомагає йому в забезпеченні кредитів для започаткування власного кіновиробництва, це її зворушило. Отже, він знову може стати важною персоною. Проте вона не мала ніякої здогадки про реальну силу дона Корлеоне і тому не розуміла всієї важливості приїзду з Нью-Йорка Тома Хейгена. Він повідомив їй, що Хейген допомагав у юридичних деталях.
Коли випили каву, він висловив бажання ще попрацювати цього вечора, сказав, що зателефонує потрібним людям і складе деякі плани на майбутнє.
– Половина всього буде на ім’я дітей, – сказав він їй. Виходячи з кімнати, вона вдячно посміхнулась і поцілувала його на добраніч.
Скляна тарілочка була вщерть заповнена улюбленими сигаретами з його монограмою, на столику до письма стояла посудина для зволоження повітря з чорними кубинськими сигарами, завтовшки з олівець. Джоні нахилився і почав телефонувати. Його мозок працював, як справжній мотор. Він зателефонував авторові популярної книжки, яка йшла нарозхват, саме за нею створили фільм. Автор був ровесником Джоні, він важко пробив собі дорогу і став світилом у літературі. Він вирушив у Голлівуд, сподіваючись, що з ним рахуватимуться як з поважною особою, а з ним поводилися як з лайном. Одного вечора Джоні був свідком його приниження в Браун Дербі. Письменник домовився про побачення в цьому містечку з добре знайомою грудастою акторкою, напевне ж, щоб потім трохи поблудити. Але коли вони вечеряли, артисточка втекла від відомого літератора, бо її поманив пальчиком кіноартист із щурячою мармизою, який спеціалізується на комічних ролях. Це наочно роз’яснило письменникові, хто є хто в голлівудському табелі любовних зносин. Немає ніякого значення, що його книжка принесла всесвітню славу. Артисточка віддасть перевагу перед ним найогиднішій, найпотворнішій, найнікчемнішій знаменитості з кіносвіту.
Отже, Джоні зателефонував письменникові до Нью-Йорка додому і подякував за чудову роль, яку він відвів у своїй книжці для нього. Він безсоромно улещував автора, а тоді, ніби між іншим, поцікавився, як ідуть справи з новим романом і про що він, власне, буде. Він припалив сигару, поки автор переповідав йому найцікавіший розділ, а під кінець сказав: «Слухайте, я б хотів почитати, коли ви завершите. Може б, прислали мені примірник? Не виключено, що я добре пристрою вашу книжку, на кращих умовах, ніж ви маєте у Вольца».
Завзяття, яке він відчув у голосі письменника, підтвердило, що він поцілив у точку. Вольц обчистив сценариста, заплативши якийсь дріб’язок за його книжку. Джоні повідомив, що буде в Нью-Йорку десь після свят, і, якщо автор не заперечує, він би запросив його на обід, який він влаштує для деяких своїх друзів. «Я знаю кілька гарненьких шльондр», – жартома повідомив Джоні. Письменник розсміявся і сказав: «О’кей».
Потім Джоні зателефонував директорові й операторові щойно відзнятого фільму за його участю і подякував їм за допомогу. Довірливо повідомив їх про свою обізнаність щодо ворожого ставлення до себе Вольца, отже, він подвійно вдячний їм за поміч, і якщо він колись чимось зможе їм придатися, нехай сміливо телефонують, він зробить усе, що від нього залежить, щоб допомогти.
А тоді зробив найважчий телефонний дзвінок – до самого Джека Вольца. Подякував йому за роль у фільмі й запевнив, що завжди готовий із радістю працювати на нього. Він зробив це лише для того, аби збити Вольца зі сліду. Адже він завжди був чесний і відвертий. За кілька днів Вольц рознюхає про його маневри і вразиться підступності дзвінка, а Джоні Фонтане саме того й треба, щоб це відчули.
Після цього він сидів за столом, пахкаючи сигарою. На сусідньому столику стояла пляшка віскі, але ж він наче дав слово собі й Хейгенові не пити. Йому навіть не треба було б і палити. Хоча це дурниці; хоч яка там була причина клопоту з голосом, його навряд чи реально поправити, відмовившись від питва й куріння. Але ж чорти його знають, імовірно, воно щось і допоможе, і він не хотів втрачати жодного шансу тепер, коли мав можливість поборотися.
Коли вже весь будинок поринув у сон, коли його колишня дружина й улюблені доньки міцно спали, він зміг подумки знову повернутися до тих часів у своєму житті, коли залишив їх. Залишив їх заради проститутки, якою виявилася його друга дружина. Але навіть зараз він посміхався, згадуючи про неї, адже вона була такою милою шалавою і то найнесподіванішим чином. А поза тим, що полегшувало йому життя, так це прийняте одного дня рішення ніколи не ображатися на жінок, або, якщо точніше, висновок, що він не може дозволити собі ненавидіти свою першу дружину і своїх дочок, своїх коханок, другу дружину, наступних коханок, аж до Шарон Мур, яка відшила його та так, що могла тепер пащекувати, ніби не далася самому Джоні Фонтане.