ДЕТЕКТИВНИЙ ЦИКЛ
ДЖЕК ТЕЙЛОР
КНИГА 6
KEN BRUEN
CROSS
КЕН БРУЕН
ХРЕСТ
Переклад з англійської ГАННИ ЯНОВСЬКОЇ
Обкладинка ЮЛІЇ КАЦЦ
Видавництво «Жорж» 2024
Бруен К.
Хрест/ Кен Бруен; пер. з англ. Г. Яновської. Харків: Вид-во «Жорж», 2024. 288 с.
ISBN 9786178023645
Смерть невпинно переслідує Джека Тейлора, безжально забираючи всіх, кого він любить. Відчайдушно тримаючись за останню надію — дивні стосунки з ґардою Рідж, детектив береться допомогти їй знайти вбивцю розіп’ятого хлопця. Під час розслідування Джек постійно зустрічає привидів свого минулого — мертвих і живих. Усі прагнуть чогось від нього, та чи здатен він щось дати? Перед тим, як нарешті поставити на всьому хрест і забратися з Ґолвея, Джек має здійснити власне жорстоке правосуддя.
© Ken Bruen, 2007
© ТОВ «Видавництво «Жорж»,
українське видання, 2024
Усі права застережено
Присвячую Девіду Зельтерсмену — істинному нуарнику, Джиму Вінтеру — співцю темної краси, Джеррі Ганберрі — поетові західного світу.
НЕСТИ СВІЙ ХРЕСТ — терпляче зносити труднощі, все, що судилось і стало неминучим у чиємусь житті; виконувати свій обов’язок до кінця.
ПОСТАВИТИ ХРЕСТ — 1) перестати покладати надії на когось, щось; зневіритись у комусь, чомусь; 2) перестати займатися чим-небудь, робити щось.
АЛЮР ТРИ ХРЕСТИ — вживається переважно як спонукання до дії: вперед! дуже швидко! негайно!
Хрест — це біль тільки тоді, коли ти його усвідомлюєш.
Ірландський вислів
ЩОБ РОЗІП'ЯСТИ ХЛОПЦЯ, ЇМ ДОВЕЛОСЯ ПОВОЗИТИСЬ. Він сам особливо не опирався, навіть майже допомагав. Складність була в тому, щоб пробити йому долоні цвяхами: вони щоразу влучали в кістку.
А той усе щось бурмотів собі під ніс.
Молодший сказав:
— Скиглить, маму кличе.
Дівчина схилилася над ним і здивовано промовила: — Молиться!
А чого вона очікувала — що співатиме?
Батько здійняв молот і сказав:
— Скоро сонце зійде.
І справді, невдовзі перші промені сонця впали на гірку, осяяли фігурку на хресті — майже так, ніби їм було не все одно.
***
— Чого ти досі не здох?
Як тут відповісти? Я хотів сказати: «Чесне слово, дуже старався. Хотів померти. Життя в мої плани не входило, правда-правда».
Малахія — то був мій давній запеклий ворог, просто в дусі найкращих зразків ірландського епосу. Я навіть одного разу врятував його сраку.
Я ніколи в житті не бачив, щоб хтось курив стільки, скільки він, і, бачить Бог, із запеклішим курцем я ще в житті не ділився теж. Ось він прикурив від попереднього недопалка й прогарчав:
— Не того мудака підстрелили.
Дуже милий вислів у вустах священника, чи не так? Але Малахія ніколи не діяв за тими церковними правилами, з якими я був знайомий. Мав він на увазі Коді — юнака, що мені був як син. Кулі влучили в нього замість мене. Навіть тепер він лежав у комі і його шанс на виживання коливався між дуже низьким і геть безнадійним.
Кулі також не покращили здоров’я моєї ноги, яку колись сильно побили ключкою для герлінгу. Отак я й накульгував понад каналом, дивився на качок, але не милувався ними, як раніше. Ніяка природа мене більше не тішила. Тут мене й гукнули, і то був отець Малахія — прокляття мого життя. Коли я закінчив йому допомагати, чи він мені хоч подякував? Хрін там. То був чоловік, найбільш схильний до залежностей: нікотину, солодощів, чаю чи простої агресії. Ну а люди, схильні до залежностей, — це мій сильний бік. Я завжди хотів вимовити ці слова: «мій сильний бік!» — у них є натяк на те, що людина дечого навчилась, але тонкий, недемонстративний. Насправді ж моїм сильним боком було бухло. Отець Малахія стояв переді мною в образі сердитому, кошлатому й попівському. Тобто сторожкому.
Він привітав мене отим дотепом про те, чого я не здох, — і, за всіма ознаками, щось його дуже сердило. Був у церковній уніформі: заношений до блиску чорний костюм, безформні штани, черевики з ознаками десяти років тяжкої служби. Плечі, немов легкий сніжок, притрусила лупа.
Я сказав:
— Теж радий тебе бачити.
Уявно присипав ці слова гранітним щебенем і не зводив очей з Малахії. Той викинув недопалок у воду, злякавши качок.
Я додав:
— Що, і далі за природу дбаєш?
Гидливо скрививши губи, він буркнув:
— Це що, сарказм? Ти, хлопче, на мені його не відпрацьовуй!