— Буде до вечері. Такому дорослому чоловікові потрібно солодке — звідки силу брати.
Вона стала навшпиньки й пригорнула мене.
Вийшовши, я крокував вулицею, як у тумані, і шматок пирога в руці був ніби найгірше зустрічне звинувачення. Паби манили сильніше, ніж довгий час, але дивна річ: я відчував, що це було б як дати ляпаса місіс Гітон — отак скористатися її горем, щоб живити власний відчай. Я винний у стількох речах, але якщо додати в список ще й її — навряд чи витримаю.
Проковтнув ще таблетку від Стюарта.
П'єм насолоду й, випивши, вмираєм. 11
Шекспір
ҐЕЙЛ УЖЕ ЗБИРАЛАСЯ ВИХОДИТИ З КЛУБУ, КОЛИ ДО НЕЇ ЗВЕРНУВСЯ ЯКИЙСЬ ЧОЛОВІК. Сказав:
— Баффі — винищувачка вампірів?
Якими тільки способами з нею не пробували знайомитись. Але ці слова привернули її увагу. Він був старший за інших відвідувачів, але Ґейл впало в око: він у чудовій формі, стрункий, підтягнутий. А очі — очі просто вабили. Твердий, холодний погляд, як і в неї самої; Ґейл про це знала. На незнайомцеві були джинси й біла сорочка з розстібнутим коміром, яка лестила його статурі.
Вона сказала:
— Це що, такий спосіб познайомитися?
Він знизав плечима:
— Я тут сиджу, текіли взяв. Хочеш?
Ґейл любила текілу — моментально вдаряє в голову. Чоловік не став чекати відповіді, просто пішов і сів за свій столик. Це потужно промовляло на його користь. Зазвичай чоловіки підлещуються, вмовляють до них підсісти. А цей поводиться, наче йому все одно.
Вона підійшла й сіла навпроти. На столі стояв ряд чарок текіли. Вона запитала, позираючи на тих, хто танцював:
— А ти не боїшся, що хтось вкраде чарку?
Він коротко всміхнувся:
— Ніхто не вкраде в мене напоїв.
Солідно.
Вона підняла чарку, сказала:
— Твоє здоров’я.
Вихилила — і майже моментально відчула, як подіяло.
Він дивився на неї просто з якоюсь туманною байдужістю. Сказав:
— Випий ще.
Вона випила. Вихиливши, запитала:
— А ти не п’єш?
Він позгинав руки, демонструючи м’язи:
— А в мене свій кайф.
Ґейл була вражена. Уперше за хтозна-скільки часу їй була цікава інша людина. Зумів привернути увагу.
— Тобто наркотики? — запитала вона.
Він посунув чарку до неї.
— Оце теж?
Вона бачила, як у кутку клубу запалюється вогонь, і раптом спитала:
— А та бачиш... вогонь?
Він подивився на неї обізнано, злегка всміхнувся:
— Я його запалюю — оце частина мого кайфу.
— А інша частина яка? — не могла втриматися від питання Ґейл.
Він нахилився ближче й сказав:
— Вбиваю людей.
Дуже давно Ґейл не приваблював жоден чоловік, та взагалі жодна людина — але оцей такий граційний, гнучкий, як пантера, і оточений настільки знайомою їй аурою пітьми.
Він вихилив чарку і сказав:
— Час прогулятися понад океаном.
Не став питати Ґейл, чи хоче вона, так що вона просто пішла з ним.
Перед клубом він зупинив таксі й звернувся до неї:
— Не боїшся, що я можу щось зробити?
Текіла гарно поєдналася з психозом, і вона сказала:
— Доведеться тобі бути хорошим.
Він притримав двері таксі для неї й сказав:
— Я так і подумав.
Сказав таксисту довезти їх до Солтгілла й відкинувся на сидінні, задивившись удалину. Їй це дуже сподобалося — непотрібність оцих ідіотських «світських розмов». Відчула приємне збудження, коли вони проминали місце, де згоріло авто. Його вже не було, але відчуття все одно можна було повернути.
Ґейл сказала:
— Отут дівчину спалили на смерть.
Він навіть не озирнувся:
— Правда?
Наче йому було по цимбалах.
Дав водію чайових із туго набитого гаманця, і їй спало на думку, що можна було б цей гаманець забрати потім, коли вона дасть із ним раду. Машина поїхала геть, а він сказав:
— Якщо хочеш грошей—попроси, а не намагайся забрати.
І пішов до моря.
Вона розсміялася, подумавши, що це все текіла, і сказала собі: «Я закохалася».
Вони сиділи й розмовляли години дві. Він розповідав їй, як море змиває все, а потім замовк. Ґейл не могла повірити, що він не зробив жодного руху в її бік. Сказала:
— Я побачила фото у твоєму гаманці. Твоя дружина?
Він похитав головою, підвівся і сказав:
— Ходімо, проведу тебе додому.
І взяв її за руку. Дотик у нього був мов електричний. Вона себе не впізнавала — дозволяла йому діяти, а сама йшла за ним.
Він зупинив ще одне таксі, назвав водієві її адресу, а коли вона висідала, то сказав їй:
— Захочеш бачити мене знову — буду на пляжі в п’ятницю ввечері, годині об одинадцятій. Принесу випити і ще дечого.
Вона стояла на хіднику, їй хотілося запросити його до себе. Запитала: