Очевидно, ця оголена, підвищена до максимуму тяга до вкарбованого на папері Слова була закладена у генах, бо йому судилося народитися не в академічній чи аристократичній, а у простій селянській родині, яка володіла найбільшим, прихованим від стороннього ока скарбом – книгозбірнею. Важко було сказати, скільки поколінь накопичували цей скарб. Але т у т були раритети двох чи трьох останніх століть. Усіх їх єднала повальна, до безтями, жага пізнання Бога й усвідомлення призначення людини, даного Ним.
Книгозбірня не була антирадянською, але ще за перших червоних у 1939 році, коли до хати влетів комісар і застав Марію за читанням молитовника, усю сім’ю вмить вивели на вулицю й поставили до стінки. Комісар репетував, що треба перестрілять усіх «к чертовой бабушке, потому что нельзя верить одновременно товарищу Сталину и Богу. Раз они за Бога, значит, они против Сталина, то есть враги народа».
Так і стояли вони біля хати з руками за головою, чекаючи смерті. Після обіду приїхав з району якийсь вищий чин. У молитовнику він не знайшов нічого, окрім щоденних молитов і псалмів. Тому розпорядився відпустити цих темних селян, яким «мізки засрали попи». На подвір’ї вони влаштували розправу над самою книжчиною, показово і демонстративно, перед очима в переляканих сусідів влаштувавши її спалення разом із купою хмизу.
– На первый раз прощаем. Будем считать, что это вы по глупости. И потом советская власть у вас только второй год. Вы еще не успели узнать настоящее учение марксизма-ленинизма. – І комісар заклав за образ червоний томик із зображенням Маркса – Енгельса – Леніна – Сталіна і наказав вивчити напам’ять – через місяць він перевірить. А через місяць у селі вже були німці. Тому більшовицький катехізис треба було сховати якомога далі.
Андрій найцінніше, що було в книгозбірні, виніс сюди, у свій курінь. Тут цілими днями, подалі від людських чи звірячих очей, він шукав істину. І так перед ним стояло ціле суцвіття таїнств. Про дію неоплазми він прочитав у свідченнях англійських очевидців на місці, де було знайдено ймовірні камені, які тамтешні посвячені Богом люди вважали тими самими, якими були всіяні скрижалі у Ковчезі Заповіту. Саме вони створюють ефект неоплазми, яка спалила колгоспну полуторку під церквою під час чортівського знесення хреста вночі. А якщо ці кулясті і блискавчані явища в небі з’являються там, де є каміння із Ковчега Заповіту, то його знахідка і є тим самим камінням… Скон струйованим Мойсеєм за Божою наукою під час особистого спілкування Творця із людиною на горі Хорив?
Людська мова не має тієї глибини Слова, яке є Богом. Андрієві бракувало пізнавальних, мовних і взагалі мислительських засобів, щоби передати те, що відкрилося йому. Але тотожність подій у Шотландії і в Кедрівці очевидна, зі стовідсотковим збігом і повним дублюванням. Там було припущення, що на острові Туманного Альбіону Ковчег Заповіту, єдине свідчення Бога на Землі, перепоховали тамплієри. Легендарний орден виростав і в цих, острівних землях, як і по всій Європі, що її заведено називати Старим Світом, чи Європою Західною. Але тут, у Галичині, тамплієрів не було. То чому тоді в момент екстази стигмата, і не тільки, ним володіє така нав’язлива ідея ордену захисників храму Гробу Господнього? Їх не було тут тоді, у ХІІІ столітті, але тепер вони тут, у його свідомості. У ХХ столітті.
Переривши купу стародруків, він урешті знайшов ключ. Розміри зображення на стіні храму в підземеллі рідної кедрівської церкви – 1,33×0,80×0,80 см. Так, це точні розміри Ковчега Заповіту, як стверджує першоджерело – Біблія!
Далі – знаки з утраченими буквами. Тут виявилося складніше: у домашній бібліотеці не було жодного видання з нумерології чи символіки. Святе Письмо теж нічого й ніде не вказувало про такі знаки. Інтуїція могла підказувати смисл, але він мусив бути буквальним. Адже це не текст, а зображення. Неповне, отож його належало вивершити саме в такому вигляді, у якому воно існувало, і не інакше. Цей своєрідний християнський ієрогліф не міг мати довільного трактування.
Врешті, розпочинати треба було з головної мудрості, викладеної у переказах церковного підземелля. Власне, у цих трьох словах – Істина у її найвищому сенсі! Сенс життя людини! Вона була виписана на знаменах ордену тамплієрів. Воїнів світла, озброєних мечем і цією пізнаною істиною: «Думай про кінець! Temporа de f nalе!».
Як просто і доступно кожному звучить словесний код смислу життя людини на землі. Найточніше повчання людині – для чого і як жити тут.
Усі вони, люди, поділяються на дві пастви – Божу й сатанинську. Богоподібні і людиноподібні створіння, кардинально відмінні за внутрішнім укладом, але тотожні за фізіологічною конструкцією. Ті, що думають про кінець, і ті, що не думають – плювати вони хотіли на кінець, а також на те, що буде після нього.