– Не писала, а переписувала.
– Так що я не перебільшую, коли кажу, що твоя роль – головна. Тому вже тепер, коли ти все знаєш, ще раз подумай.
Вона кинулася його обіймати. Була якась незрівнянно піднесена та щаслива.
– Та вони ніколи не здогадаються! От здорово ти придумав! Давай ті зошити. Це ж роботи до самої п’ятниці.
– Что он сказал? Порешить их на месте? – стрепенувся чекіст, коли Паша чинно й церемоніально поклав слухавку на місце.
Трохи раніше Паша мало не плазував перед ним. Самоплатов видавався йому чудовиськом-велетнем, і важко вірилося, що він, ця жива легенда КГБ, власною персоною приїхав у їхню глухомань. А тепер, коли від слухавки ще валив енергетичний заряд першого з перших, Паша помітив у статусній оптиці, що на самого Самоплатова він дивиться відтепер згори вниз.
– Просил не распространяться, – загадково відвернувся товариш Харкавий від товариша Самоплатова. – И дал конкретные поручения. Они вас не касаются, товарищ Самоплатов.
– Ах ты, свинья неблагодарная. Да я думал, что вот нашел урода на свое место. Ты меня в молодости напомнил мне самому. Отмороженный и без тормозов. На вес золота. Нашел замену, думал. А он нос воротит. С Хрущевым он говорил! Да я с этим Никиткой перед Сталиным гопак плясал, когда тебя еще в яйцах отца не было!
– Насчет «Никитки» я бы вам не советовал. Это вам не Амстердам 36-го года.
Самоплатов із невластивою пенсіонерові спритністю скочив Паші на плечі і схопив за шию. Заввідділу райкому комсомолу – це не Троцький чи Коновалець, але список жертв серійного кілера КГБ міг поповнитися незначною, але останньою жертвою. Та Харкавого від долі Коновальця врятував дзвінок із Москви.
Самоплатов випустив зі смертельних обіймів Харкавого і схопив слухавку.
– Зря вы меня ругали, Павел Михалыч, – пролунав уже знайомий голос начальника главка з Луб’янки. – Были такие тамплиеры, да ликвидированы. Можно сказать, каленым железом.
– Кто ликвидировал? Берия или еще Ежов?
– Да нет, товарищ генерал-лейтенант, их ликвидировал французский король.
– Шо ты пиздишь! Ты вообще не разбираешься. Или подъебуешь меня. Ты что, думаешь, что я не знаю, что во Франции нет короля? Что там Робеспьер, мой любимый, кстати, герой, ликвидировал его? Думаешь, что я не знаю, как «Интернационал» петь или «Марсельезу»?
– Да нет, Павел Михайлович, король-то был. Филипп Красивый назывался. Мы, кстати, у него учились. Продолжатели дела, так сказать. Спустя 600 лет. Тамплиеры эти – монахи, особенно верующие, что шли в Иерусалим защищать паломников на Святую Землю и освобождать от мусульман храм Господний. От этого название. Храмовники. Защитники храма.
– Погоди, а зачем этот, как его, Филипп французский убрал их? Он что, Маркса начитался?
– Да какой Маркс, товарищ генерал-лейтенант, в ХІІІ веке?
– Ого! Но почему все же ликвидировал?
– А хер их знает, этих королей. Среди них тоже, видать, порядочные люди были, раз, как и мы, защитников храмов истребляют. Доклад закончен. Счастливо оставаться, Павел Михайлович.
Тут щасливо зостанешся. І треба йому на старість у таку халепу втрапити! Перед очима Самоплатова пропливло неначе все його життя від убивства Троцького до останніх операцій із ліквідації лідерів проамериканських режимів Азії, Африки та Латинської Америки.
– Наебала нас с тобой, райкомовец, эта пацанва. Никаких тамплиеров в помине нет. Их Филипп ликвидировал как класс.
Паша очі вирячив і почав перебирати в пам’яті керівників Комуністичної партії та Комітету держбезпеки. Але жодного державного діяча на ім’я Пилип не пригадував. «Пилип – до сраки прилип», – вилаяв чи то незнайомого або призабу того лідера, чи то самого себе за те, що мав такі прогалини в знанні історії ВКП(б)-КПРС.
– Вы оговорились, товарищ Самоплатов. Може, Лаврентій, а не Пилип?
– Он меня учить будет, молокосос! – Як міг подобатися йому сьогодні зранку цей вискочка! – Лаврентий – это Берия, а Филипп – это король. Французский. Или тебе один хер?
Паша глянув на спантеличеного кілера і подумав, що в нього від нашої бувальщини галюніки. Теж мені легендарний кілер, а психіка-то слабенькою виявилася!
Але дід, уже пінячись від злості, мчав із каптьорки до учнів.
– Что, издеваться надумали, шпана невоспитанная? – кричав на ходу. – Вас же Филипп ликвидировал, то есть не вас, а тамплиеров этих. И правильно сделал. За это его в ряды Коммунистической партии принять можно. А вы, получается, воскресшие из мертвых. Иисус на третий день, а вы – через 600 лет.