Капітан команди Бальтазар був не тільки безумовним лідером, блискучим, талановитим, футболістом від Бога, а й абсолютним авторитетом не лише для гравців, а й для всього свого покоління. Адже звістка про перемогу сільської команди над столичними динамівцями облетіла всю область, що вже говорити про навколишні села. І про «кедрівського Пеле» справді ходили легенди. А реальністю таки було те, що тренери київського «Динамо» просто вимагали залишити хлопця у столиці. Андрій також був не проти, але домовилися, що треба почекати ще кілька місяців, доки він закінчить школу.
Тепер золота команда в повному складі зібралася на острові. Андрій не попередив хлопців про мету. У спорті й у школі вони виконували його команди автоматично, але тут…
– У здоровому тілі – здоровий дух. Давайте подивимося, у якому стані наш із вами дух. Я кажу прямим текстом: цього разу це не гра, а якщо гра, то з вогнем. Кожен може відмовитися. Ніякого осуду не буде. Бо мова йде ні мало ні багато – про життя. Яке може пуститися під укіс.
Він розповів їм про суть справи. Село розбивають на 12 частин. Відтак із першими сутінками хлопці мають наклеїти листівки на вікна. У вікно слід постукати, щоб привернути увагу господарів. Поки господарі будуть виходити, треба зникнути з місця подій. І так само – до наступної хати, і від хати до хати. Впоратися треба за дві години.
– Більшовики винищили тисячі церков у Східній Україні. У Києві ви бачили їхній ЦК над Дніпром. Там стояв Михайлівський собор, який захистив Україну від монголо-татар. Стояв від часів тамплієрів. Із ХІІІ століття. Доки не прийшла нова орда. Тепер вони робитимуть те саме в нас. Ми повинні зупинити їх.
– Андрію, хто такі тамплієри? Ти вже не раз згадував про них. Не всі, а може, й ніхто не знає, що означає це слово, – повагом перепитав Франків Влодзьо.
– Гаразд. Сідайте і слухайте. Коли Христове вчення ширилося світом, на Святу Землю, на якій жив Богочоловік, линули багатотисячні потоки паломників. Але ці мирні одухотворені люди були беззахисними. Як завжди бувають беззахисними люди в цьому жорстокому світі, що, на жаль, не став добрішим і донині. Тому така кількість, як нас зараз, а може, й менша, заповзялася захищати тих пілігримів, які долали тисячі кілометрів, йдучи пішки через усю Європу на Близький Схід до Єрусалима. Відтак вони стали на захист Гробу Господнього – того храму, який був зведений на Голгофі, що на ній розіп’яли Ісуса. «Темпл» – з англійської «храм». От звідки назва «тамплієри».
З цих одиниць виросла велетенська армія, що налічувала сотні тисяч захисників Христа і християн. У їхньому арсеналі була найпотужніша зброя – молитва та ще меч. Чернець-солдат – от хто такий тамплієр. В одній руці – молитовник, а в другій – меч, який торує шлях до християнської правди. Вони дислокувалися, як належить ченцям, у монастирях, але це були потужні військові бази, де провадився на найвищому рівні військовий вишкіл. То була єдина у світовій історії армія, яка воювала виключно за духовні цінності. Тамплієри не воювали ні за держави, ні за нації, ні за царів чи королів, ні за ідеологію. Вони воювали за утвердження Бога на землі. І для мене це найвищий ідеал. Бо християнин повинен чином показувати свою віру, а не просто добрими намірами. Ти маєш бути здатен з мечем у руках в ім’я Христа знищити Його ворога.
Можете собі уявити, які люди ставали до лав тамплієрів. По-перше, вони зрікалися всіх принад світу цього, йдучи у ченці. А відтак ставали воїнами. Ми не маємо в жодній релігії світу такого поєднання. І для мене саме такий образ солдата Христа – найвищий ідеал. Але на цій грішній землі що вищий ідеал ти сповідуєш, то більше в тебе ворогів. Орден тамплієрів як духовна та цілком реальна армія став, крім усього іншого, найпотужнішою на континенті мілітарною силою. Вона була понад державами, понад націями. І затремтіли владоможці. Земні боги, до яких себе зараховували монархи та різні помазаники, духовні князі в єпископських ризах. І всі вони разом пішли війною на тамплієрів. Очолив цю війну французький король Філіп. Згодом за цей його злочин, як це найчастіше буває, поплатяться його нащадки. Саме в тому замку, у якому він мордував тамплієрів, чекав страти ув’язнений Робесп’єром останній французький король.