Мішель Марк Бушар
Христина, дівчина-король
Лінді Ґаборйо, спільниці в усіх битвах
Анні Стратон, яка познайомила мене
з Христиною Шведською
Ми безуспішно
намагаємося виглядати тим,
ким не є насправді.
Слово автора
Христина Шведська заворожує своєю сучасністю. Королева, загадкова й емансипована, прекрасний стратег, спрагла до знань жінка, яскрава і непередбачувана, вона приголомшила всю Європу в середині сімнадцятого століття!
Після смерті батька, захисника лютеранської віри, вона владарює над імперією, з якої хоче зробити найдосконалішу в Європі. Хоча вона контролює геть усе, але не може опанувати власні почуття — ті, які навіть не хоче називати, ті, які позбавляють її здорового глузду, зокрема це дивне кохання, те, яке її біографи не наважуються визнати навіть сьогодні.
У цій п’єсі я намагався дослідити питання, яке залишила по собі Христина й яке актуальне й сьогодні майже повсюдно, а надто в Україні: як зробити вибір між загальним благом і особистими прагненнями, тим, що спонукає нас до боротьби задля блага нації або задля власного?
Христина Шведська зріклася країни, яку любила понад усе, зріклася рідного батька, зріклася своєї віри. А передусім зріклася себе такої, якою була, щоб стати такою, якою вона хоче, вільно визначати себе, «використовуючи власну свободу волі», згідно з ученням свого друга філософа Рене Декарта.
Так ким вона була — героїнею, що обстоювала індивідуальні свободи, чи злочинкою — зрадницею батьківщини?
Вирішувати читачеві.
Мішель Марк Бушар
Монреаль, Канада,
Січень 2019 року
Дійові особи
ШАНЮ, посол Франції до Швеції.
РЕНЕ ДЕКАРТ, французький філософ.
АКСЕЛЬ ОКСЕНШЕРНА, канцлер Швеції.
ЙОГАН ОКСЕНШЕРНА, граф, син Акселя.
ХРИСТИНА, королева Швеції.
КАРЛ ҐУСТАВ, ґенералісимус, кузен Христини.
ЕББА ШПАРРЕ, графиня, перша дама і компаньйонка королеви.
ЕРІКА БРЕГЕ, герцогиня, друга дама і компаньйонка королеви.
МАРІЯ-ЕЛЕОНОРА де БРАНДЕНБУРҐ, мати Христини і вдова короля Ґустава ІІ.
АЛЬБІНОС і ТРУП.
Перша дія
Зима 1649 року. Швеція. Палац Уппсала.
Стіни прикрашено головами благородних оленів та інших оленевих з гіллястими рогами.
ЕРІКА (до публіки): Це сталося раптово. Королева була безтурботною, що трапляється з нею не надто часто. У ці дні навіть луна її лайки вселяє радість усьому дворові. А ще я згадую місяць. Він був величезним. Він відкидав довгі й насичені тіні. Це був оманливий місяць. Ніхто не помічав темної запони, яка рухалась у далині. Запони чорно-сірої, оманливо-сірої. І радісна лайка королеви перекривала мовчання того, що мало трапитися. Був канцлер і його син, посол Франції зі його філософ. А ще був Карл Ґустав, кузен королеви. Сани швидко ковзали льодом озера Меларен. Оленями було важко управляти. Їхній інстинкт, напевне, попереджав їх про те, що станеться. А далі — сніг, вітер, люта віхола. Небо впало на землю.
Входить Христина, за нею Карл Ґустав, канцлер Аксель і граф Йоган, його син. З їхніх шуб стікають цівки талого снігу. Еріка хоче зняти з Христини шубу, але та відштовхує її так різко, що вона ледве не падає. Еріка швидко випростовується і вітається. До гурту приєднуються Шаню і Декарт.
КАРЛ ҐУСТАВ (стоїть на колінах і ледве стримує сльози): Я визнаю всю глибину своєї помилки! Я скоряюсь і готовий до покарання.
ХРИСТИНА: Ти зробив мені боляче!
КАРЛ ҐУСТАВ: Пробач мені!
ХРИСТИНА: Ти зробив боляче моєму плечу.
КАРЛ ҐУСТАВ: Я ридаю.
ХРИСТИНА: Я не дозволяла тобі ридати.
КАРЛ ҐУСТАВ: Я благаю твоєї милості!
ХРИСТИНА: Я тобі не дозволяла скиглити.
КАРЛ ҐУСТАВ: Погодься, що ця кривда походить від надзвичайної відданості.
ХРИСТИНА: А чи не можна було б, мій кузене, бути мені відданим без того, щоб піддаватися таким нападам? Краще заглянь у якесь дзеркало, і тебе приголомшить те, на що схожий командувач моїх армій!
КАРЛ ҐУСТАВ: І це після того, що я зробив на твою пошану! Двадцять тисяч чоловіків підвладні моєму голосу! За королеву Христину! За дроттнінґ Христину! Я приніс тобі скарбницю Богемії! Караваджо! Мікеланжело! Рафаель! Алхімічні нотатки імператора Рудольфа! Багатства Священної Римської Імперії германців! Усі книги з польських монастирів!
ХРИСТИНА: То й що?!
КАРЛ ҐУСТАВ: Кожен мій удар, кожен мій вигук, кожна моя рана мали твоє ім’я! Двадцять тисяч чоловіків на штурм Праги!