Голоси привернули її увагу — завершився похорон, і люди розходилися. Частина з них посунула відразу до виходу з кладовища. Інші ж, близько десяти людей, простували в бік Алінки. Вона байдуже ковзнула по них поглядом, ті стиха про щось розмовляли. Вкотре зірвався вітер, стало нестерпно морозно, й вона вирішила рушати додому.
Обережно, аби не послизнутися, вона вийшла на асфальтовану дорогу. Компанія, яка поверталася з похорону, дійшла до повороту й завернула ліворуч, опинившись попереду Аліни.
Краєм ока помітила, що на неї дивляться. Здалося? Вона пильно роздивилася людей, які тепер ішли попереду неї. Погляд спинився на літньому чоловікові. Щось тенькнуло в серці. Так, це він. Той, кого вона вважає батьком Антона Грушевського. Отже, це його погляд вона відчула на собі? Він знову стежив за нею? Аліна сповільнила ходу й уважно роздивилася всіх, хто йшов поряд із ним.
Несвідомо Алінка шукала ЇЇ. Дружину Антона Грушевського. Погляд Аліни спинився на спині однієї з жінок. Вона майже не сумнівалася, хоч минулого разу розгледіти обличчя цієї пані як слід не вдалося. Жінка з темним доглянутим волоссям простувала поряд зі старшою жінкою. Обидві трималися, мов справжні леді й були розкішно вдягнені. Загалом Аліна нарахувала чотири жінки та п’ятеро чоловіків. Вона зумисне стишила кроки по максимуму. Їй подумалося про те, що старша пані — мати померлого.
«Чи, можливо, мати дружини?»
Поряд з ними, тримаючись попід руки, йшли чоловік із жінкою. Визначити, скільки їм років, зі спини вона не могла, проте хода свідчила про те, що вони ще молоді. Далі ще одна молода пара. Найбільшу увагу серед усіх привертав найвищий з усіх чоловік — голомозий з гулькою волосся на тімені, якого також вирізняв модний одяг. Алінка спробувала підслухати, про що вони розмовляють, однак до неї долинали лише нечіткі уривки фраз.
Невдовзі вся компанія зупинилася біля могили Антона Грушевського. Алінка йшла так повільно, як лише могла. Коли проходила повз, спробувала ще раз почути хоч щось із розмови, та, як на те, люди змовкли, немовби дотримуючись хвилини мовчання саме в той момент, коли вона проходила поряд. Єдине, що їй вдалося — це роздивитися нарешті обличчя тієї, яку вона вважала дружиною померлого. Гарна, нічого не скажеш. Батько Грушевського виглядав блідим та змученим. І він навіть не думав спостерігати за нею. Змученою виглядала й старша жінка, поряд із ним. Аліна раз у раз запитувала себе, що ж трапилося й до кого вони ходили на похорон. Погляд її зупинився на голомозому. Він єдиний, хто виглядав... роздратованим? Хоч намагався приховувати це. До того ж, здавалося, він узагалі не пасує до цієї родини. Молодий чоловік пригладив бороду, байдуже глипнув на неї й знову опустив погляд до могили.
Алінка минула їх. Озиратися не наважилася: побоялася, що хтось із них помітить її зацікавлення.
Натомість їй услід подивилася пара темних очей.
* * *
Надворі геть звечоріло. Сильний вітер не вщухав. Маргарита Іванівна зачинила кватирку в кухні, вимкнула газ. Вечеря готова.
Подивилася на годинник. З хвилину на хвилину мав прийти чоловік. Страшенно хотілося їсти, та вечеряти без нього — не мала такої звички. Хіба, якщо знала, що той повернеться пізно. Інколи таке траплялося, коли магазин отримував товар. Гена любив усе проконтролювати. Щоправда, зараз у її чоловіка був директор, який керував усім, та інколи він все-таки лишався, аби, так би мовити, бути в курсі справ.
У вітальні дістала з шафи фотографії. Геннадій не вельми полюбляв, коли вона їх роздивлялася, тож зараз користувалася моментом. Із першої чорно-білої світлини на неї дивилися усміхнені Юрко, Герман, Антон, Вадим та Іра.
З наступної — Тарас, і хтось із його друзів. Ось світлина Тараса з випускного в дитячому садочку. Далі знову разом — Герман, Антон, Вадим та Юрко. Вона завжди раділа їхній міцній дружбі. Їй згадалося, що Антон та Герман завше виступали лідерами. Найслабший за характером Юрка постійно тягнувся до них.
Юра. Його часто ображали в школі. Негаразди в сім’ї надто впливають на впевненість у собі, а тих проблем у Юрки вистачало. Досить того, що ріс без батьків. Десь глибоко в душі жінка розуміла, що саме за цю слабкодухість вона й недолюблювала хлопця. Ще як дитина — то таке.
А коли став дорослим... Ну, не повинен чоловік бути тюхтієм! Останнім часом молодик частенько почав з’являтися в них удома: зблизився із Тарасом, хлопці навіть планували залучення Юрки в бізнес Тараса. Проте де Юрка мав узяти на це гроші? Щось однозначно з цим не так. Не чекаючи, що буде далі, відразу попередила Тараса про свої побоювання, але той лише відмахнувся: мовляв, Юркові я довіряю.