Зате вона не довіряла...
У дверях почувся брязкіт ключів. Маргарита Іванівна швидко заховала світлини. За мить уже зустрічала свого чоловіка в передпокої.
* * *
Після роботи він почувався страшенно втомленим — тиждень виявився надто важким. Зовсім недавно вони завершили розширення магазину й тепер займалися відкриттям нових відділів, закупкою додаткового товару. Це займало чимало часу. Фактично з маленького колись продуктового магазинчика йому нарешті вдалося зробити такий собі універсам. За порадою дружини, два з чотирьох нових відділів Геннадій віддав у оренду. Інші ж лишив собі — вирішив зробити стоковий та канцелярію.
Повечерявши із дружиною, Геннадій відразу попрямував до ванної. Гаряча вода його чудово розслабляла. Смерть Юрія чомусь вибила з колії. Випадок неприємний, і кожен з них був шокованим, проте це вбивство вплинуло на нього якось по-особливому. Останні дві ночі Юрка навіть снився йому. Щось намагався сказати, проте що саме, Грушевський розібрати не міг. Здається померлий йому... погрожував?
А ще їхні стосунки з Ритою. Ні, на перший погляд все, як завжди, гаразд. Ніяких сварок. І тим паче не так, як кілька років тому, коли вони ледь не розлучилися. Однак Геннадій відчував, що в її поведінці щось змінилося. Наразі не міг втямити, що саме, але точно знав, що щось трапилося. Чи могло це якось стосуватися приїзду Германа? Маргарита не виказувала того, проте він чудово розумів, що присутність небожа неприємна їй, з огляду на те, що сталося колись. Та й сам Геннадій не особливо радів його приїзду.
Нарешті ванна наповнилася й батько Антона з превеликим задоволенням заліз у неї. Заплющив очі. Гаряча вода приємно заколихувала: тіло поволі розслаблялося, проблеми відступали на задній план.
«Стосовно машини, — несподівано згадалося, — потрібно знову завезти її на техогляд».
На думку Рити, з автівкою все гаразд, проте після аварії, в яку потрапив Антон, Геннадій хотів перестрахуватися. Як-то кажуть: береженого Бог береже. На мить розплющив очі, згадуючи страшну картину: місце загибелі сина.
Тіло, що вже почало розслаблятися, знову напружилося. Відчулася задуха, неочікувано закололо серце.
«Це ще що таке? — сполохався. — Ніколи ж не тривожило».
Геннадій уже зібрався залишити ванну, проте серце заспокоїлося так само несподівано, як і заболіло. Літній чоловік знову розслабився.
Розділ 4
Інструкторка ввімкнула музику й вийшла. Клієнтки поволі збиралися. Хтось іще добігав, хтось уже встигнув переодягнутися та сидів у залі, чекаючи на початок. Алінка прихопила гантелі з килимком та пішла до місця, яке їй «забила» знайома. Людей сьогодні прийшло небагато. Неділя. Це вперше вона не поїхала до матері. Температура позавчора піднялася до шести градусів з позначкою «плюс», тож сніг швидко танув. На вулицях, без перебільшення, з’явилися річки та болота, відтак не було й мови про те, щоб їхати на кладовище. Алінка би просто загрузла в землі, не дійшовши до могили.
І, чесно кажучи, зітхнула з полегшенням. Настрій її не покращився за всі місяці після смерті матері, кладовище гнітило, тож припинити швендяти на цвинтар давно пора. Сама би вона не наважилася, а так — погода власною персоною допомагала. Та й не думатиме про Антона Грушевського. Останнім часом вона ніяк не могла викинути його з голови. Постійно згадувала його дружину, батька та інших родичів.
«Певно, сім’я в них дружня», — склалося враження після того, як вона побачила їх усіх минулого тижня.
— Про ш-ш-що задумалася? — до неї підсіла Наташа. Вона трішечки заїкалася, — ще в дитинстві це зробило її невпевненою в собі.
— Та так, особливо ні про що, — Алінка посміхнулася. — Людей якось мало.
— Т-т-то ж-ж неділя. Всі с-с-плять. Це ми такі, шизануті, ш-ш-що на фітнес у вихідний припхалися, — Наталя усміхнулася.
— О, так, мабуть, ти права, — Алінка раділа розмові. Такі безтурботні балачки додавали настрою, допомагали відволіктися.
У цей спортзал її затягнула саме Наталя. Раніше Алінка ходила в маленький фітнес-зал поблизу свого дому. Новий же був у центрі міста, просто на зупинці, добиратися сюди було дуже просто. Наталя жила поряд з Алінкою, тож їздили вони туди й назад переважно разом.
Знайому хтось гукнув, і вона відійшла; Алінка знову продовжила роздивлятися усе, що відбувалося в холі за прозорим склом зали: хто приходить і йде, а також невеличкий бар, який пропонував клієнтам фреші та молочні коктейлі. Можливо, ще щось. Алінка не вельми тим цікавилася, адже ціни тут були не низькі. З її зарплатою вона змогла взяти лише денний абонемент і зазвичай приходила з самого ранку в будні, і лише у вихідні могла дозволити прийти вдень. Абонемент, який би дозволяв приходити до спортзалу й увечері, коштував набагато дорожче. Фітнес тут був досить непоганим, і сам заклад доволі затишним, а проте вже від початку Алінка зрозуміла, що наступного місяця повернеться до своєї улюбленої фітнес-зали, де і тренування хороші, й тренери, хай там як, але найкращі.