* * *
Букет штучних квітів вилетів з рук, серце шалено калатало, мало не вириваючись із грудей. Аліна ледь устигала хапати повітря, у горлі застряг крик.
Дві собаки. То всього лишень дві собаки гасали один за одним і випадково наскочили на неї. Пси й собі злякалися: зупинилися і встромили в неї погляди. Не очікували побачити тут когось іще в таку годину. Постоявши якусь мить і не помітивши в ній нічого цікавого, побігли своєю дорогою, продовжуючи бавитися.
Алінка перевела подих, підняла з землі квіти. Руки її все ще тремтіли, але дихання почало стишуватися. Більш-менш заспокоївшись, рушила далі. Дивно, ця несподіванка ніби отямила її.
«Все гаразд. Ти просто себе накручуєш».
Зірвався вітер. Аліна підняла каптур. Ось і могила матері. Вона просто покладе квіти й відразу піде. А сьогоднішній вечір стане для неї уроком. Нехай привидів та перевертнів не існує, а проте на кладовище пізно ввечері вона відтепер ні ногою. І навіть бажання блукати містом відкладе до весни чи навіть літа. Ба ні: в темряві більше нікуди й ніколи.
Акуратно обійшовши сусідську осілу могилу, Алінка спинилася біля материної, поклала квіти. Вітер дужчав. Серце ще гупало в грудях, вона зітхнула й озирнулася. Темно. І надзвичайно тихо. Вона заплющила очі й спробувала остаточно заспокоїтися.
Та не вдалося.
Від усвідомлення її мов крижаною водою обілляли. Насправді в цій дурнуватій паніці були винні не фільми жахів, які вона колись любила дивитися. І не віра в те, що зараз зустріне привида. В усьому винне це дивне тривожне відчуття, що останнім часом стало невід’ємною частиною життя. Відчуття присутності когось за спиною. І саме в цей момент вона почула...
...Як позаду, зовсім поряд, під чиїмись ногами рипнув нерозталий сніг...
* * *
Герман кинув погляд на годинник у телефоні. Відтак відсьорбнув віскі — третя порція. Вкотре переглянув новини в інтернеті: нічого. Жодної інформації про розкриття вбивства Юрки. Хай там як, він навіть не сумнівався, що поліція вже перевірила камери спостереження диско-бару. Отже, найімовірніше, по нього вже приходили. Озирнувся.
Паніка наростала. Щоразу, коли в паб заходили нові відвідувачі, йому здавалося, що то по нього. Хоча як поліція зможе дізнатися, де він? Кілька годин тому Герман наважився заскочити «додому», аби прихопити банківські картки та документи. Тітці племінник пообіцяв, що зараз повернеться, та, звісно, не зробив цього.
Паб «Rebro» — уже четверте місце за сьогодні, в якому він переховувався. Герман телефонував Аліні, проте дівчина не відповідала. Богдан теж не передзвонив.
Знову глянув на годинник. Час минав напрочуд повільно. Лише дев’ята.
Десь глибоко в душі він усвідомлював, що втечею робить тільки гірше, адже це не він вбив Юрку...
Чи не так?..
Якби ж йому вдалося згадати, що він робив оту кляту годину в ніч вбивства! Давно вже він не мав таких провалів у пам’яті після алкоголю. Випили вони з Вітьком багато, але щоб аж не згадати, чим займався... Останній раз із ним таке траплялося сто років тому.
«Якщо мислити розсудливо, то... То поліція, найімовірніше, вже перевірила запис і дізналася, що я збрехав. Відтак є всі підстави вважати мене підозрюваним. Вони однозначно по мене мають прийти. І затримати? Цілком можливо. То хто ж розповів про конфлікт із Юркою. Тітка? Її чоловік? Марія?»
На когось із близьких друзів думати не хотілося.
Не відшукавши відповіді на запитання, Герман заходився вираховувати вбивцю сестри.
«Богдан? Куди міг подітися цей довбань? Так кепсько себе почуває, що не побажав відчинити двері та відповісти на дзвінок? Епідемія грипу цьогоріч сильна. Гм... ніби цілком правдоподібно... Але якщо Богдан і справді вбив сестру, а потім і Юрку... Якщо Богдан знає, що Юрка мені про все розповів, то йому вигідно підставити мене, розповівши про конфлікт. Поліція затримає мене за звинуваченням у вбивстві Юрки, і мені вже ніхто не повірить, що хтось вбив мою сестру. Чи повірили б?»
Богдан цілком міг вбити Іру. Точніше, він цілком міг підсовувати дружині психотропні речовини, які би викликали сильну депресію та суїцидальні думки. Криза, без сумнівів, у сестри була. Вона часто згадувала про втрачені можливості стати успішною моделлю», — Герман пригадав невдалі спроби сестри повернутися в бізнес.
Він уже вкотре прокручував у голові недавню зустріч із загиблим приятелем. Насправді до Рівного Герман прибув на кілька годин раніше. Перед зустріччю із родичами він встигнув побачитися з Юркою. Говорили вони недовго — той поспішав на пари.