Проте Юра встигнув показати щоденник Іри. В старших класах сестра Германа постійно занотовувала всі свої думки. В університеті ця звичка відновилася, проте швидко вщухла. Виявилося, що сестра взялася за старе в дорослому віці.
Юрка розповів, що сталося все, коли родина святкувала день народження Тараса. Тоді запросили багато гостей, а відтак вирішили, що краще зібратися в просторому будинку в Грушвиці. Благо, кімнат для гостей там вистачало. Юрці та Вітьку дісталася кімната Іри. Саме там, вишукуючи у великій Іриній бібліотеці книгу для безсонної ночі, Юра й знайшов щоденник. Останні листки записника виявилися вирваними. Збереглося тільки кілька рядків, які й наштовхнули Юрку на підозри. І хоч Герман читав їх лише двічі, а проте пам’ятав так, мов вони перед його очима: «Я не знаю, що мені робити. Мені страшно. Звідкись з’явилося відчуття, що мені загрожує небезпека...» Далі текст був втраченим.
У щоденнику не було сказано прямо, що їй хтось погрожував, але шосте чуття підказувало братові, що не все так просто. Сестра не належала до людей, які здатні на самогубство. Ще відразу після трагедії Германа довгий час переслідувала думка, що щось у її смерті мусить бути не так. А тепер, коли з’явився щоденник... Тієї ж думки дотримувався й вбитий. Юрка не показав запис нікому, крім Германа: надто великий ризик довіритися справжньому вбивці.
«Хто міг їх вбити, окрім Богдана?
Тітка? Така, як вона, теж могла б усе влаштувати. Підсунути племінниці снодійне не мало би викликати труднощів. Вони з чоловіком, за рецептом Богдана, вже давно приймають ліки такого типу. Але як вона змогла би примусити Іру накласти на себе руки? З іншого боку... ця жінка цілком мала причину, щоб вбити Юрку. Аби вберегти Тараса від можливої нечесності потенційного партнера, — Герман ніяк не міг втямити, як Тарас згодився працювати разом із Юркою. Тим паче такий, як він: як і його мати, ласий до грошей; до того ж страшенно заздрісний. — Як Юрці вдалося його переконати? Щось тут не те.
Геннадій... Такий самий, як і його дружина. Гроші для нього вирішують все. Хоча причин вбивати Іру чи Юру в нього немає. Майно в Грушвиці? Після Іриної смерті його успадкували кілька родичів: будинок — Герман та його батьки, а земельну ділянку — тітка навпіл з Богданом. Нікого не обділила. Очевидно, таким розподілом майна Іра мала на меті примирити нарешті родичів. Заповіт сестри, складений незадовго до смерті, став іще однією причиною, що переконала поліцію в її самогубстві. Зазвичай так рано люди не завіряють останню волю. За рік після його оформлення сестра вкоротила собі віку. Геннадій не мав прямих причин вбивати Іру та Юрку, адже в заповіті його не згадано. Тарик — не його рідний син, щоби будь-якими методами рятувати того від нечесного підприємця.
Марія? Ще та бестія! Щоправда, причин позбавити Іру життя вона не мала. Цю жінку цікавлять лише гроші. Антон її забезпечував. Що їй ще потрібно? Після смерті чоловіка Маша отримала непоганий спадок. Власне, саме завдяки цим грошам вона й досі має можливість не працювати».
Герман несподівано пригадав, що стосунки подружжя незадовго до смерті кузена зіпсувалися. А ще — якось у родині з’явилися чутки, буцімто Антон зраджував Марії. Звідки вони взялися й чи виявилися правдою, Герман так і не дізнався. Через два місяці після того Антон розбився.
«Але ж Іра тут все одно ні до чого. На той час сестра вже померла. Та й як Марія змогла би її вбити? Викрасти снодійне в свекрухи чи свекра? Легко. А змусити випити? Гм...
Тарик? Вбити Іру, щоби його матір отримала бодай частину майна, що, як вважала Маргарита Іванівна, мало належати їй від початку? А в перспективі отримати це майно в спадок? Згодом прибрати Юрку, як непотрібного свідка? Щось у цьому є. Може, не так ідеально виглядає, як із Богданом чи тіткою, проте... теж має право на існування».
Він подумав про Настю, проте її Герман і близько не уявляв у ролі безжальної вбивці.
«Хто далі? Вітька, Вадим та Галка — їх йому теж не хотілося ні в чому підозрювати. Вітька мав зуб на Юрку, оскільки також втратив гроші через нього. Але чим Іра завинила перед Вітькою? Свого часу Іра подобалася Віті, і Марія теж, — єдиним недоліком свого приятеля Герман вважав слабкість до жінок. — Вітя захоплювався чи не кожною спідницею, яку бачив. Але ж це не привід підозрювати його в убивстві двох людей».
Скільки Герман не міркував, а придумати логічний мотив для Віті таки не зміг.
«Вадим чи Галка? Ці взагалі не мали причини вбивати когось. Якщо в Віті могли виникнути сякі-такі мотиви для вбивства хоча би Юрки, то в цих двох...
Аліна...»
Він не просто так звернув на неї увагу. Під час відвідин могили Антона Герман перехопив погляд Геннадія: дядько спостерігав за цією жінкою, коли вона проходила повз. Та й сама Аліна в той момент не без інтересу розглядала їх усіх. Геннадій знітився, зрозумівши, що Герман помітив його зацікавлення.