Розділ 8
Герман телефонував, проте брати слухавку не мала ані найменшого бажання. Тоня таки передзвонила, але й з нею настрою балакати не було. Аліна вимкнула мобільний, щойно дісталася додому. Вона досі тремтіла від страху після пережитого. Так моторошно їй ще ніколи не було. Вже двічі вона підходила до вхідних дверей, аби перевірити, чи добре зачинила.
Хоча й без того знала, що все зачинено. На обидва замки. Ще й на третій, внутрішній.
Аліна не вечеряла. Навіть забула про те, що, прямуючи з роботи на кладовище, відчувала голод. Натомість залізла в душ: він заспокоював.
Невже відчуття, що за нею хтось стежить, не безпідставне? Вона й без того почувалася наляканою, а коли трапилася ця несподівана зустріч...
Невдовзі розум заходився шукати раціональні пояснення. Звісно, це міг бути збіг, і вона просто накручує себе. Але ж який збіг! Як ця людина там опинилася? В таку пору на цвинтарі. Нічого дивного в тому, що крім неї комусь іще захотілося відвідати близьких у цю пору доби. Але саме цю людину Аліна очікувала зустріти там найменше.
Ні, не так. Вона найменше очікувала перестріти її біля материної могили. Адже який шанс побачити там саме...
Хтось натиснув на ґудзик дзвінка, урвавши думки. Аліна вимкнула крани й дослухалася. Тілом пробігли льодяні дрижаки. Від холоду та страху. Вона майже не дихала.
Тиша.
Лише вода скрапує з тіла у ванну. Хто може бути так пізно? Сусіди? Жебраки? Може, збирають на похорон? Знову дзвінок. Ні, вона не відчинятиме. Хай хто там стоїть за дверима. Байдуже. Ввімкнула кран і направила на себе струмінь гарячої води. На сьогодні з неї досить.
У двері дзвонили ще двічі, проте Алінка на це вже не зважала. Вона розуміла, що думка про те, хто ж цей непроханий гість, ще довго мучитиме її після сьогоднішнього, але навмисно вилазити з ванни, щоби глянути у вічко, теж не збиралася. Це не може бути хтось зі своїх. Друзі би зателефонували.
«Дідько! — згадала, що телефон вимкнений через надмірну кількість дзвінків від Германа. Їй хотілося тиші. І головне — воліла відпочити від родини Грушевських. — Може, таки ще хтось телефонував? Тоня?»
Аліна вимкнула воду й вилізла з ванни. Підійшла до дверей і дослухалася, чи ніхто не чатує. Глянула у вічко. Нікого. Ввімкнула мобільний. Невдовзі прийшло сповіщення про те, що Герман знову телефонував. Двічі. Другий раз буквально кілька хвилин тому.
«Чого він так часто телефонує? Його турбує, що дівчина не хоче з ним спілкуватися? Пробудився інстинкт ревнивця, який неодмінно має керувати жінкою, навіть поки малознайомою?» — таких Аліна теж зустрічала. Одного разу їй уже влаштовували допит з приводу того, чому вона не відповіла на дзвінок. Хоч і знайома з тим Отелло була лишень два дні.
На сходовому майданчику почувся шум, відтак кроки. Хтось підійшов до дверей.
Аліна розуміла, що це не може бути Герман: він не знає, де вона живе. Аліна дослухалася. Хтось стояв з протилежного боку дверей, але чомусь поводився тихо.
У цій мертвій тиші її мобільний озвався надміру гучно. Ледь не впустивши з рук телефон, вона спробувала якомога швидше вимкнути звук. Номер виявився незнайомим.
— Алло, — сторожко промовила.
— Я знаю, що ти вдома.
* * *
Куди ж він міг подітися? Вітька нещодавно знову телефонував Маргариті Іванівні, проте жінка вкотре повідомила, що племінник не з’являвся вдома. І проблема навіть не в цьому. Герман — людина доросла, може ходити куди завгодно й коли завгодно. І повертатися додому так само. Суть у тому, що Германа почала розшукувати поліція за підозрою у скоєнні вбивства.
Виявилося, що Герман приховав факт, що між ним та Юркою стався серйозний конфлікт. Це викликало підозри в поліцейського. А на другому допиті Герман збрехав про алібі, повідомивши, що поїхав до диско-бару в ніч вбивства, хоч насправді там не з’являвся. Те, що Герман зник, лише погіршувало його становище. У тому, що приятель втік, сумнівів не виникало: після обіду цього дня він забрав деякі свої речі з квартири родичів, нікому нічого не повідомивши. На зв’язок так і не вийшов, на дзвінки не відповідав.
Чого не міг втямити Вітя, то це чому тітка не приховала від поліції те, що її племінник забрав щось із дому й пішов. Розповівши про цей факт поліцейському, вона тільки погіршила ситуацію, адже оперативника можна було б переконати в тому, що Герман просто десь «зависає». Не бере слухавку? Пусте. Він не зобов’язаний відповідати на всі дзвінки.
Нещодавно йому телефонували Галка з Вадимом — питали, чи, бува, немає новин. Дівчина хвилювалася. І не дивно, адже саме вона бовкнула поліції, що в Германа колись був серйозний конфлікт із вбитим. І цього теж не міг второпати Вітька. Ну, хто її тягнув за язика?! Ніби ж недурна жінка. Не знав би Галку, подумав, що навмисне розповіла.