Аліна замислилася. Герман подобався їй, і хотілося вірити саме йому. Ба більше: вона й справді схилялася до того, щоби вірити йому. Але в неї й власних проблем вистачало.
«Це ж треба так вляпатися! На рівному місці! Після такого важкого року з мамою примудритися влізти в історію з двома вбивствами! Алінко, лише ти так можеш! Якби ж хоча би знати, хто з цих двох бреше...»
— Германе, я... Я бачу, ситуація доволі складна, але... Германе, вибач, я не можу тобі з цим допомогти. Я тебе не знаю. Ми знайомі лише два-три дні, а тут таке. Зрозумій, будь ласка, правильно... — Алінка замовкла, впіймавши на собі його погляд. — Германе... я...
— Аліно, я кажу правду. Не бійся мене.
Герман дивився на неї сповненими надії очима; він злякався, що отримає відмову. Більше він не мав куди податися. Ще сьогодні вранці Герман і подумати не міг, що пізно вночі проситиме допомоги в людини, якої зовсім не знає. Попервах Герман розмірковував про спробу винайняти квартиру в приватної людини й не втягувати в цю всю історію невинну жінку. Стримувало усвідомлення того, що власники теж можуть вимагати паспорт. Ба більше: його фотографії скоро розповсюдять у інтернеті, тож ризик бути впізнаним наростав щомиті. Він би ніколи не наражав Аліну на небезпеку, якби мав змогу хоч десь знайти прихисток, допоки відшукає вбивцю.
— Не віриш мені? — мовив, так і не дочекавшись відповіді. — Не переймайся, я цілком розумію тебе... Ти маєш на це право. Єдине, що все-таки попрошу тебе: дозволь тут заночувати. Не хочеться вештатися містом вночі узимку, — Герман повів плечима. — Обіцяю, вранці я піду й ти більше про мене нічого ніколи не почуєш.
Аліна вагалася. Ну, і де він у неї заночує? Квартира однокімнатна. Хіба дати спальний мішок, ляже на кухні.
А вранці піде собі.
— Я згоден на будь-які твої умови, — ніби прочитавши її думки, заявив Герман.
— У мене є спальний мішок. Якщо тебе це влаштує...
Герман усміхнувся.
Коли на годиннику показувало пів на першу, вони нарешті вляглися: Герман, як і планували, на кухні, Алінка — в кімнаті. Щоправда, спати жоден із них не міг, кожен міркував про своє: Аліна боялася перебувати поряд із незнайомцем; до того ж надто багато сталося, аби швидко заснути. Герман намагався зрозуміти, як діяти далі, де знайти притулок і як проводити розслідування в ситуації, що склалася.
За роздумами настав ранок. О сьомій Герман, так і не стуливши очей, устав, прийняв душ та пішов, не снідаючи. Алінка в цей час спала. Сон її зморив на світанку.
Розділ 10
Основні фігуранти справи:
Марія
Тітка
Геннадій
Тарас
Настя
Вітька
Вадим
Галка
Богдан
Герман вивчав список, який склав нещодавно. На столі холонула ранкова кава та паста. Страву він з’їв лише наполовину, кави взагалі не торкнувся. Учора йому здалося, що бачив Богдана, проте наздогнати його не вдалося. Герман зателефонував до реєстратури, де йому вкотре повідомили: «лікар Богдан Давидчук занедужав і на прийомі інший». Герман наважився знову подзвонити свояку. Нічого не змінилося: абонент не відповів.
«Куди ж міг запропасти Богдан? А раптом щось сталося?»
Герман знову й знову передивлявся список підозрюваних, а втім, нічого нового на думку не спадало. Так він просидів ще пів години. За цей час нарешті доїв свій сніданок, щоправда, без особливого апетиту. Несподіваний телефонний дзвінок вивів із задуми. Тремтячими руками узяв до рук мобільний: коли він вже кинув сподіватися, йому нарешті віддзвонився Богдан. Якусь мить Герман вагався, чи відповідати. Раптом пастка? Але ж він сам стільки разів телефонував свояку!
— Слухаю.
— Германе, то ти? — голос Богдана виявився до жаху захриплим.
«Таки справді хворий?»
— Так, я. Телефонував же тобі багато разів.
— Вибачай, — гучно шмигнув носом, — ніяк не можу вилікуватися від того довбаного грипу. Тільки трохи одужав, знову зморив. Два дні лежу вдома, мов та колода.
— Нічого, все гаразд, — Герман ковтнув слину: пастка чи ні?
Йому уявилося, як Богдан навмисне стиснув перенісся пальцями, імітуючи застуджений голос. Як цей чоловік (завжди боягузливий, а відтак брехливий) підступно готується знищити Германа.
— Ти хотів про щось поговорити?
— Я хотів зустрітися.
— Ну, якщо не боїшся заразитися — приходь. Температура вже нижча й ніби краще почуваюся, але вийти не зможу.
Герман вагався: ліпше було зустрітися на нейтральній території. А раптом у Богдана на нього чекатиме поліція? Доволі висока ймовірність, якщо Богдан вбивця.