Близько дев’ятої подзвонив Жені і, як йому здалося, непогано вдав із себе безтурботного:
«Здається, повірила».
О десятій Герман, замерзлий мов собака, подався у «Фортіссімо» — єдиний відомий йому заклад, що працював цілодобово. Замовивши каву, вмостився подалі від усіх. За цілий день він так нічого путнього не придумав. Єдине, що спало на думку: спробувати знайти щоденник сестри. Чи встигнув Юрка покласти його в банк на збереження, як вони запланували? Якщо ні, то де ж цей нотатник може бути? Невже прихопив вбивця? Герман замислився.
У роздумах минула вся ніч. Після третьої кави дав про себе знати шлунок, страшенно хотілося спати, голова розколювалася. Незважаючи на пізню годину, у «Фортіссімо» досі було чимало відвідувачів, переважно молодь.
Герман злякався, коли зненацька помітив знайоме обличчя.
«Ні, просто схожий», — відлягло.
Він знову занурився в роздуми, проте, як і раніше, нічого не придумав.
«А нехай тобі! Може, я щось не помічаю? Може, відповідь лежить зовсім на поверхні, але я її не бачу??? Мені потрібна бодай чиясь допомога! Хоча би хтось, із ким можна просто поговорити, все розповісти».
Герман розлючено стиснув кулаки, нарешті встав і забрався геть.
Годинникова стрілка підійшла до четвертої ранку.
Розділ 11
Спочатку Алінка не могла зрозуміти, що ж її збудило. Сонна, вона заплющила очі й майже заснула, коли ще один дзвінок у двері розбудив її цілковито за лічені секунди. Непроханий гість не забирав пальця із ґудзика дзвінка: звук став безперервним. Алінка зіскочила з ліжка, підійшла якомога тихіше до дверей й обережно зазирнула у вічко.
Герман.
«Викликати поліцію?» — Аліна підійшла до мобільного.
Шість пропущених. Напередодні вона вимкнула звук, якщо раптом Герман вирішить знову зателефонувати. Проте хіба цього чоловіка таке зупинить? Самсунг засвітився в темряві, сповіщаючи про новий вхідний. Аліна не відповіла. Ще за кілька секунд дзвінки в двері припинилися.
«Невже нарешті пішов?»
Смартфон, вібруючи, осяяв приміщення — сповіщення у вайбері:
«Відчини. Я нікуди звідси не піду. Мені потрібна допомога».
Алінка розлючено «забігала» пальцями по тачскріну:
«Благаю, йди, інакше мені доведеться викликати поліцію».
«Не викличеш».
«Чому ти так вирішив?»
Мовчання, відтак нове повідомлення:
«Бо мені більше нíкому допомогти, окрім тебе».
Їй насправді й не хотілося викликати поліцію. Щось підказувало, що Герман каже правду.
«Але ця історія не така проста. Аліно, якщо навіть Герман і не винен, ти влізеш у дуже неприємну історію. Два вбивства — неабищо».
Аліна розлючено кинула телефон на ліжко: вона не викликатиме поліцію, але й не відчинить.
«Хай дзвонить, скільки влізе. Набридне — піде».
У двері знову подзвонили, та вона не зважала; натомість повернулася до ліжка, як слід загорнулася у ковдру й заплющила очі. Герман подзвонив у двері ще кілька разів, відтак заходився телефонувати. Мобільний не припиняв вібрувати ще впродовж десяти хвилин.
Аліна розплющила очі, рішуче схопила телефон і відхилила наступний виклик. Тремтячими руками набрала «102», на мить завагалася, тримаючи палець над позначкою «виклик», відтак торкнулася тачскріну. Почулися гудки виклику.
За мить у слухавці відповіли.
* * *
Герман знесилено присів біля квартири, спираючись спиною до стіни. Страшенно хотілося їсти, спати й просто відпочити. Ні, довго він так не протягне. Неможливо постійно жити на вулиці, час від часу відсиджуючись у кафешках. Особливо взимку. По-перше, немає гарантії, що його не впіймають, по-друге, без сну та відпочинку далеко не «заїдеш». Думки губилися: він і гадки не мав, що робити далі та як проводити розслідування.
Вухо вловило якийсь звук. Герман дослухався.
«Невже?»
Не вірячи, що це насправді відбувається, Герман повільно підвівся. Аліна відчинила двері й вийшла на сходовий майданчик. Вона виглядала блідою, вони мовчки втомлено дивилися одне на одного. Помітивши його невпевненість, Аліна відійшла вбік, пропускаючи всередину.
— Чому ти все-таки передумала? — запитав Герман, коли Аліна зачинила двері на два замки.
— Не запитуй мене про це, — змучено промовила й посунула на кухню, вкинувши смартфон до кишені халата. — Голодний?
Герман виглядав зовсім не так, як ще кілька днів тому. Її новий знайомий суттєво змарнів і, здавалося, навіть став нижчим. Одяг його виглядав пом’ятим, від нього тхнуло потом.