Герман хотів підійти ззаду й долонями затулити їй очі, проте дівчина несподівано озирнулася.
— Боже, як ти мене налякав! — вигукнула вона, кидаючись йому в обійми.
Герман від душі розсміявся.
— Нарешті! Скільки вже можна сидіти в тому Рівному! — Женя раділа, міцно притискаючись до свого хлопця. Якийсь час вони просто цілувалися, насолоджуючись довгоочікуваною зустріччю.
— Звідки в тебе цей одяг? Якийсь він дивний, немов уживаний.
— Та це так, не зважай. Подарунок тітки, — збрехав.
— Могла би й щось краще обрати для свого племінника.
— Ну, це ж моя тітка, — розвів руками, а відтак відразу змінив тему: — Дай-но я краще тебе ще обійму. Я тебе стільки не бачив, бракувало мені ще балакати зараз про своїх родичів, — подумки Герман зітхнув із полегшенням: ніхто нічого не розповів.
Женька пахнула новою туалетною водою й ледь вловимим ароматом улюблених цигарок. Герман несамовито вдихав її запах, усе завзятіше цілуючи дівчину й відчуваючи, як заполонює збудження. Женя обхопила його своїми довгими засмаглими ніжками за стегна. Герман, передчуваючи довгоочікуваний секс, поніс її у спальню.
* * *
Алінка роздивлялася подвір’я з вікна свого помешкання, завбачливо перед цим вимкнувши світло, щоби бути непомітною з вулиці. Герман заборонив підходити до вікна, але вона просиділа вдома майже цілий день, і це видавалося нестерпним. На роботі збрехала, що хвора — про лікарняний подумає згодом. Незважаючи на те, як довго тягнувся день, ніч настала несподівано. На вулиці панувала суцільна темрява, холод робив своє: на повір’ї лише час від часу можна було помітити когось, хто квапливо повертався додому.
Так, визираючи з-за фіранки, вона простояла вже бозна-скільки часу. Її не відпускала думка про те, з чого почалася ця дурнувата історія. А може, не так усе просто? Чи можуть мертві спілкуватися з нами? Якби вона не спинилася тоді, ще першого разу, біля могили Антона, вона би точно не втрапила в цю халепу. Чи втрапила б? Але ж саме тоді її й помітив Геннадій Грушевський. І, певно, подумав, що вона якось пов’язана з його сином. Може, як і Герман вирішив, що вона могла бути його коханкою? Чому ж іще звернув на неї увагу? Чи то все через її знайомство із Германом ? Аліна не сумнівалася: Геннадію Грушевському відомо, що вони знайомі.
Вона стільки разів проходила повз могилу Антона й жодного разу не звертала уваги. Але зупинилася вперше біля неї саме тоді, коли туди прийшов Геннадій Грушевський.
«Може, все це не просто так? Можливо, Антон Грушевський хоче щось повідомити? Але що це може бути?»
Алінка знову згадала його обличчя. Таке щасливе й безтурботне, що годі собі уявити. Світле кучеряве, трішки довше, ніж зазвичай у чоловіків, волосся. Згадка про нього змусила її всміхнутися.
«Чи можуть мертві з нами спілкуватися? Так, що ми навіть самі цього не розуміємо? Розповідати нам щось, підказувати... Цікаво, чи мама поряд. Чи знає, що відбувається в моєму житті?»
Алінка зітхнула, відійшла від вікна й ввімкнула світло. На годиннику — одинадцята. Її переймало, що новий телефон Германа виявився вимкненим. Від нього й досі не було жодної звістки. Аліна знову вимкнула світло й лягла спати. А проте сон ще довго не приходив до неї: болісні спогади й досі не відпускали.
Біль за всім, що не здійснилося, але так мріялося. І сум за тим, кого вже ніколи не буде поряд.
* * *
Нещодавня втеча Германа від поліції геть не входила в плани, хоч від самого початку було зрозуміло, що й цей варіант можливий. Довгий час не покидав присмак гіркого розчарування, роздратування й навіть образи. Образи від того, що план провалився. З іншого боку, після цього випадку... І справді захотілося порозважатися. Погратися в піжмурки. Все одно рано чи пізно знову придумає, як зробити так, щоб Германа затримали.
«Герман та його нова подружка навіть і не здогадуються про зашморги на своїх шиях. Даремно ця дівка втрутилася у справу. Свідків не буде — жити їй точно не доведеться.
А Герман нині нехай востаннє побавиться зі своєю київською цацою».
За вікном досі було видно силует Аліни. Дівчина стомилася від споглядання подвір’я, відійшла від вікна й ввімкнула освітлення. Ще за якийсь час світло в помешканні знову вимкнулося.
Розділ 15
Геннадій Грушевський
Маргарита Іванівна
Марія
Тарас
Настя
Вітя
Вадим
Галка
Цього разу Богдана в список Герман не включив. Сенс?