«Не схожий на Антона, але не менш гарний. І що ховається в цих очах?»
Герман нахилився ближче, забрав у неї келих і поцілував. Міцна рука ковзнула нижче, до сідниць. Відтак під кофтину до грудей. Тіла охопило приємне збудження. Про вечерю було забуто.
Так само, як і про вино.
* * *
Ранок вони зустріли вже в спальні. Ніч кохання виявилася пристрасною й... швидкоплинною. Секс допоміг розслабитися, під ранок зморив солодкий сон. Близько восьмої Алінка прокинулася з на диво ясною головою — вперше за тривалий період. Вона вдоволено потягнулася, помилувалася сплячим Германом. У вікно пробивалися сонячні промені, такі нечасті останніми місяцями. В серце закралася надія, що, може, все закінчиться добре. Знову поглянула на Германа. Обійняла й спокійно заснула.
* * *
Поспати довго не випало. Алінка розплющила очі майже відразу. Якусь мить не могла второпати, що саме її збудило. Цього разу відчувалася страшенна сонливість — така, що навіть ворушитися не хотілося. Мозок відмовлявся реагувати на будь-що. Поряд спокійно сопів Герман. Алінка заплющила очі, поринаючи назад у сон, як зненацька почула якийсь звук.
За дверима кімнати.
Страх умить збудив. Вона так і лежала спиною до входу, притиснувшись до Германа й не наважуючись озирнутися. Їй подумалося про те, що небезпека підкралася в найнеочікуванішу мить.
Так, що навіть пізно тікати...
Тихенький скрип дверей, що відчиняються, навмисно нечутний. Відтак негучні повільні кроки. Вона переконувала себе озирнутися, однак їй бракувало сміливості. Натомість продовжувала вдавати, що спить. Від страху тіло паралізувало, не було й мови, аби гукнути Германа. І лише коли відчула рух прямо за спиною і хтось торкнувся ліжка, вона нарешті рвучко розвернулася.
Алінка вже набрала в легені повітря, аби гукати Германа, проте від жаху не змогла вимовити й слова.
Розділ 19
— Машунька, ми ще довго ховатимемося? — він поцілував її плече.
Марія озирнулася, відволікаючись від розглядання нового золотого ланцюжка, який лише сьогодні подарував кавалер. Вона ще не встигла одягнутися й була в самих трусиках.
— Думаю, ще треба якийсь час, — зітхнула. Відтак відклала прикрасу, обійняла чоловіка й поцілувала в губи. — Він чарівний. Дякую тобі.
— Мене дратує вся ця ситуація. Скільки часу вже минуло? Може, досить?
— Ти не боїшся гніву Маргарити Іванівни? Вона — страшна жінка, — Марія подивилася йому в очі. — Хай навіть з вигляду дуже миролюбна.
— Не такий страшний чорт, як його малюють, — гмикнув. — Ми би з нею впоралися. Чи ти сумніваєшся?
Маша відійшла від дзеркала. Їй і самій набридло ховатися, але ж Маргарита Іванівна... З іншого боку, а якщо...
— Добре, поїду я вже в магазин. Ти зі мною?
— Ні, ти ж знаєш: я не хочу, щоб нас бачили разом.
— Ну, як хочеш, — відрізав. Швидко поцілував, а вже за хвилину за ним зачинилися двері.
Марія провела його поглядом, у душі не сумніваючись: він ледь стримався, аби не грюкнути дверима.
«Його можна зрозуміти: надто вже давно чекає».
Вона його ніколи не кохала, проте змушена була зустрічатися — заради грошей. Якби не свекруха — цілком можливо, вона би вийшла за нього заміж.
Марія знову підійшла до дзеркала, вкотре роздивилася ланцюжок: «Дорогий. Не поскупився».
Погляд упав на ланцюжок, який подарував їй Антон на річницю весілля. Тепер річ самотньо лежала на столику біля ліжка. Інколи Марія сумувала за колишнім чоловіком. Знову й знову пригадувався день його загибелі.
Чи можна тоді було вчинити інакше?
* * *
Галка почувалася ні живою, ні мертвою: поглядом вона проводжала поліцейського, який укотре приходив розпитати про Германа та двох її вбитих приятелів. Попри сувору заборону курити поблизу офісу, вона тремтячими руками запалювала цигарку.
Галка завмерла, зауваживши, що Кондратюк зупинився і витріщається на неї. Поліцейський посміхнувся й, відсалютувавши, подався геть. Вона не зводила з нього очей, аж поки він не зник з поля зору, а відтак спробувала зрозуміти, чи не бовкнула зайвого. Зрештою, вона зробила все, як просив Вадим.
Ще раніше Вадим пробував розпитати приятеля Германа з патрульної про проведення розслідування, проте той уперто торочив про таємницю слідства.
Докуривши другу цигарку й кинувши до рота жуйку, аби приховати запах, попрямувала в офіс.