— Щось є! — вигукнув, коли Аліна вже розчаровано опустила плечі, не сподіваючись на успіх.
У темряві серед пилу й залишків граніту він помітив щось схоже на згорток. Герман не надто уявляв, що там може бути, проте вкотре зажевріла надія. Він занурив руку в заглибину, проте його рука виявилася занадто великою, щоб дістати річ. Він прохально глянув на Аліну...
Щойно Аліна лягла на землю, як відчула крижаний холод могили. У неї мороз пройшовся поза спиною від усвідомлення, що на глибині двох метрів лежить мертвяк. Вона ніколи не вважала себе забобонною, проте від думки, що оскверняють могилу, їй стало лячно. Найбільше, чого вона нині боялася — відчути на руці якусь комаху чи хробака.
— Бачиш її? — вирішив переконатися Герман. — Здається, якась чорна ганчірка.
— Так, бачу.
Алінка зібрала всю свою мужність і засунула руку у виїмку. Вона щосили потягнулася за річчю, однак їй бракнуло кількох сантиметрів. Аліна хутко зняла куртку й спробувала вдруге. Тепер її рука стала тоншою й уже за якусь мить пальці вхопилися за тканину. Аліна доклала останнє зусилля... й річ нарешті опинилася в руці.
— Є! — вигукнула, тріумфуючи.
— Що там? — Герман присів біля дівчини, із трепетом приймаючи від неї знахідку.
— Там щось загорнуте.
Тремтячими від хвилювання руками Герман розгорнув ганчірку. Вони не повірили власним очам. Викрадені листки зі щоденника — ось, що їм вдалося знайти.
* * *
Герман увімкнув пічку в машині, й Аліні нарешті стало тепло. Її похилило до сну, проте вона відігнала від себе дрімоту: не тоді, коли вони так наблизилися до розкриття таємниці.
Після звіряння з останньою сторінкою обоє дійшли висновку, що це таки продовження. Герман з подивом дізнався, що його сестра мала коханця. Ба більше, почувалася з ним щасливою, хоча на розлучення подавати не планувала. Принаймні про це тут не йшлося. Ще двічі згадувалося про тривожні передчуття, проте що саме їх викликало — не розповідала. Чоловіка, з яким зраджувала Богдана, на ім’я не називала, замінюючи якимись ласкавими прізвиськами.
«Чому так? — не міг второпати Герман. — Боялася, що одного разу цей записник знайде Бодя? Якщо так, то виходить, Богдан був із ним знайомий. Гм...»
З останнього запису вони довідалися, що Іра почала боятися власного коханця.
Герман знову й знову перечитував пошарпані часом листки. Уривки, які найбільше привертали увагу, зачитував уголос. Де-не-де літери розмилися від вогкості, проте це аж ніяк не викликало складнощів у прочитанні.
«...З Богданом наші стосунки вже давно не такі, як раніше. Я навіть дітей від нього не хочу. Він став таким прозаїчним. Бодьку цікавлять лише гроші, навіть на пацієнтів начхати. Кожного дня тільки й мови, що про гроші...»
Герман з Алінкою перезирнулися, відтак він знайшов наступний уривок, який вважав важливим, й зачитав уголос:
«...Чому я так довго забороняла собі це? Зараз так добре. Здається, мені стало спокійніше, коли дозволила собі стосунки з новим чоловіком. І з Богданом сварок тепер менше. Ні, ми не стали зразковим подружжям — кожному байдуже одне до одного. Кожен просто займається своїми справами... Тільки от совість мучить через те, що зраджую Боді. І розповісти нікому не можу... Хто би таке зрозумів?..»
«...Раніше й уявити не могла, що зраджуватиму чоловікові. Тим паче Богдану. Гм... дивно, як часом може скластися життя. Ні, розлучатися я не буду. Хоч коханий і наполягає, але я не бачу в цьому жодного сенсу. Не вірю в те, що мої нові стосунки вічні, хай як хόроше не було б із ним. Хіба від розлучення щось зміниться?...»
«...Він стає нестерпним. Минулого вечора знову погрожував, що розповість усе Богданові. Сумніваюся, що він наважиться на таке. Але його очі... Такі навіжені. Ніколи би не подумала, що колись таким його побачу. Останнім часом поряд із ним мені страшно. Він змінився. До невпізнаваності...»
— Цікаво, що змінилося? Чому вона почала його боятися? — Алінка замислилася.
— Найімовірніше, коханець вимагав розлучення, а Іра була проти.
Він знову зачитав:
«...Сьогодні вкотре думала про те, аби повернутися в модельний бізнес. Я ж іще ніби не стара, навіть тридцяти нема. Спілкувалася з Вікою. Вона обіцяла посприяти, проте впевнена, що сказала це, щоб відкараскатися від мене. Де була моя голова, коли я відмовлялася від кар’єри заради людини, яка мене ніколи не кохала? Цікаво, якби я лишилася з Юрою, як би склалося моє життя?..»
«...Вчора ми з Богданом знову посварилися. Він заявив, що навіть якби ми не одружилися, я би все одно не стала відомою моделлю. Сказав, що я до такого високого рівня не дотягувала. Ненавиджу його! Гримнув дверима та пішов, повернувся лише наступного дня. Може, в нього є коханка? Де ж він міг провести цілу ніч?..»