Ще одна приємна новина і, без перебільшення, справжня несподіванка — взяття під варту Германа. Все місто лише про це й гуло: «Київського бізнесмена-вбивцю впіймали. Перед затриманням чоловік устигнув зарізати свою коханку». Спершу Рита подумала про Женю, втім ім’я вбитої звучало інакше.
Поліція також затримала працівника патрульної служби. Рита знала цього чоловіка — Олексій, приятель Германа ще з університетських часів. Саме на його машині Герман дістався покинутого будинку, в якому зарізав жінку. Ця новина спричинила скандал: у справі про потрійне вбивство фігурував працівник правоохоронних органів.
Маргарита Іванівна зраділа, коли помітила червону кофтину Насті, що виділялася на тлі білих лікарняних халатів. Невістка протиснулася крізь медиків, які поспішали на вранішню «п’ятихвилинку». Помітивши свекруху, Настя радісно помахала рукою. Ще за кілька хвилин, обмінявшись привітаннями та сімейними новинами, жінки змінили одна одну. Маргарита Іванівна поїхала до поліції, Настя ж залишилася чергувати біля палати Геннадія.
* * *
— Громадянин Герман Вікторович Журавський стверджує, що вбивця не він, і що удари ножем громадянці Аліні Андріївні Федорчук завдав, відповідно, справжній злочинець. Те саме розповідає про вбивство Юрія Мучинського та Богдана Давидчука. Ваш племінник наполягає, що його підставили.
Маргарита Іванівна була впевнена, що це вона розпитуватиме, натомість складалося враження, що потрапила на допит. Оперативник Андрій Кондратюк поцікавився, чи відомо їй, хто така громадянка Аліна Андріївна Федорчук. Відтак почав ставити безліч інших питань, на кшталт того, чи є в її родича вороги.
— Ну-у-у, Герман, звісно, не ідеальний, але щоб мати ворогів, які би хотіли його підставити... Не думаю.
— А що скажете про його друзів: громадян... — він прогорнув справу, аби знайти прізвища, — Вадима Івченка, Віктора Фесенко, Галини Царик та Марії Грушевської?
— Вони всі гарні друзі. З ким з дитинства, з ким з університетських часів, але друзі, — поквапилася запевнити. — Жоден із них не міг вчинити нічого подібного.
Оперативник уважно глянув на відвідувачку:
— Ви пам’ятаєте, що надання завідома неправдивих свідчень карається законом? — його переймав факт, що на момент, коли в затриманого стався провал у пам’яті, і саме в час, коли вбили Юрія Мучинського, Герман Журавський перебував зі своїм приятелем Віктором Фесенко. Приятель Журавського з патрульної розповів цікавий факт: Фесенко теж втратив значну суму грошей через Юрія, тільки на відміну від Германа, в справі про несплату податків не фігурував.
— На що ви натякаєте? — обурилася відвідувачка.
— Ні на що, — похмуро відповів правоохоронець. — Просто нагадую.
Якийсь час вони мовчки дивилися одне на одного, кожен вивчав іншого. Маргариті Іванівні подумалося, що чоловік перед нею не такий простий, яким здається. Він мав міцну статуру й суворий погляд. В очі кидалися два шрами: на товстій шиї та правій кисті.
— Чи має громадянка Марія Грушевська стосунки з таким собі Максимом Желавським?
— Це якось пов’язано зі справою? — з викликом промовила Рита. Вона надто ревно ставилася до іміджу родини й ненавиділа особисті питання.
— Відповідайте на поставлене запитання, будь ласка.
— Думаю, має, — відповіла жінка після паузи.
Оперативник задовільно хитнув головою.
— І останнє запитання. Ви знаєте, що за будинок знаходиться за адресою... — поліцейський знову підглянув у документи, відтак назвав місце розташування дому, де заарештували Германа. — Ми, безперечно, дізнаємося, але, якщо ви раптом знаєте, це би могло зменшити хоч на дріб’язок нам роботи, — вперше за весь час чоловік усміхнувся. Він мав на рідкість тонкі губи.
Маргарита Іванівна спохмурніла. Адреса здалася знайомою, проте звідки – збагнути не могла.
— Ні, на жаль, не можу допомогти.
Допит скінчився й Рита, не гаючи часу, посунула до виходу.
— Як, ви казали, адреса того будинку? — несподівано зупинилася у дверях.
Кондратюк повторив.
— Я згадала. Цей будинок належав сім’ї Юри. Ну, Юри Мучинського, якого недавно вбили, — уточнила, помітивши, що поліцейський не відразу зрозумів, про кого саме йдеться. — Його родина почала будувати цей дім ще на початку дев’яностих. Батько Юри тоді поїхав на заробітки в Польщу, заробляв непогано, відправляв родині гроші, а ті тут будувалися. Але так сталося, що Дмитро загинув (нещасний випадок), теж працював на будівництві. Після цього забудова припинилася, невдовзі мати Юрка померла, хлопчик лишився з бабою. Ось така сумна історія, — розвела руками. — Зо три роки тому Юра продав будинок. Кому — не знаю.