Вебб зосереджується на тілі, яке лежить на металевому столі. Простирадло відкинуте. Моторошне видовище. Тіло, що розкладається, здулось, і шкіра набула зловісного зеленуватого відтінку. Вигляд у нього набагато гірший, ніж був день тому.
— Даруйте за сморід, але тілам властиво швидко розкладатися, коли їх дістають з води, — пояснює Лафферті.
Вебба це не зупиняє, і він підходить ближче, щоб роздивитися труп. Розтин завершено, органи оглянуто й зважено, і покійницю зашили знову. Її голова — криваве місиво. Одне око вичавлене.
— Оцінити час смерті за таких обставин майже неможливо, — веде далі патологоанатом. — На заваді стають посмертні зміни, що відбулися протягом більш як сімдесяти двох годин після загибелі, і той факт, що тіло пробуло стільки часу у воді. Вибачте.
Вебб киває.
— Зрозуміло.
— Очевидних ознак сексуального насильства або інших поранень немає, — продовжує патологоанатом. — Вона точно була мертва до того, як потрапила у воду. Захисних ран немає, під нігтями нічого. Очевидні ознаки боротьби відсутні, хоча схоже, що її вдарили спереду. Можливо, жертва знала свого вбивцю. Найімовірніше, перший удар став для неї несподіванкою та знерухомив її. Жертву вдарили кілька разів, з великою силою. Перші удари, імовірно, виявилися смертельними для неї. Повторні удари свідчать про неконтрольовану лють.
— Отже, це було особисте.
— Схоже на те. Вона здорова жінка, — додає Лафферті, — жодних ознак старих переломів, що могли б свідчити про тривале домашнє насильство.
— Гаразд. Ще щось? — питає Вебб.
— Вона була вагітна. Приблизно десять тижнів. Десь так.
— Дякую, — каже Вебб, і вони з Мун ідуть геть.
— Ми знаємо, що в п’ятницю, двадцять дев’ятого вересня, вона була жива, — розмірковує Вебб. — Певно, її вбили десь на вихідних. Імовірно, вона була жива на той час, як чоловік повідомив про її зникнення в понеділок.
Детективи йдуть до машини, обоє глибоко вдихають свіже повітря.
— Не кожен чоловік щасливий дізнатися, що стане батьком, — зазначає Мун.
— Убивство — трохи радикальний хід, ти так не вважаєш? — заперечує Вебб.
Вона знизує плечима.
— Ми лише зі слів Пірса знаємо, що вона казала йому про свої плани поїхати з Керолайн, — зауважує Мун. — Ніхто цього не підтвердив — на роботі Аманда нікому не говорила, що збирається поїхати на вихідні.
Вебб киває.
— Можливо, вона нікуди й не збиралася. Може, він вигадав це після того, як убив її. Ми не знайшли жодного запису про те, що вона бронювала готель.
— Він міг убити її, спакувати сумки, затопити авто й сподіватися, що її ніколи не знайдуть. Щоб було схоже, ніби вона збиралася піти від нього.
— Краще нам поговорити з Керолайн Лу, — каже Вебб.
Тиждень в Олівії видався непродуктивний. Вона винуватить Рейлі — і приголомшливу новину про Аманду Пірс — у своїй нездатності зосередитись. Ранній вечір вівторка, а вона ще майже нічого не досягла. Відвернувшись від розгорнутого на екрані файлу, вона встає й спускається сходами, щоб випити свіжої кави. У будинку тихо — Пол на роботі, а Рейлі у школі. Але вона не може не думати про дещо інше, окрім свого теперішнього проекту. Вона непокоїться за Рейлі.
Що як Рейлі каже не все? Олівії не сподобалось, як він відвів очі, коли вона спитала його. Син здавався щирим, коли запевняв, що не вживає наркотиків, та вона досі відчуває, що він щось приховує.
І — Олівія не може чітко пояснити чому, та вона ніяк не позбудеться відчуття, що й Пол має секрети. Останні кілька тижнів він наче має на думці щось таке, чим не ділиться з нею. Коли вона порушила це питання, чоловік відмахнувся від неї, кинувши, що надто завантажений на роботі. Звісно, тепер він теж засмучений через Рейлі.
Занепокоєна, Олівія бере до рук газету «Ейлесфорд Рекорд» і йде з нею до розкладного стільця перед розсувними скляними дверима, що ведуть на заднє подвір’я. Вона вже читала її й стежила за цією історією в мережі. Але відставляє каву на маленьку тумбочку й знову розгортає газету. На сторінці 3 розміщені світлина й заголовок.
«ЗНИКЛА ЖІНКА ЗНАЙДЕНА МЕРТВОЮ»
На світлині — Аманда Пірс, усміхнена й гарна, без жодного натяку на трагедію, що спіткала її. Так само гарна, як і на торішньому пікніку, де всі були біля її ніг.
Олівія пильно роздивляється світлину, пригадуючи вчорашню розмову в книжковому клубі. Перечитує статтю. Фактів небагато. Учора рано вранці з озера дістали її тіло й машину. Сказано, що тіло знайдено в багажнику. Олівія питає себе, як померла ця жінка. Решта інформації вкрай скупа. Поліція тримає рота на замку, каже лише, що «розслідування триває».