Як переконати поліцію, що треба шукати в іншому місці? Здається, сьогодні вранці вони були цілковито глухі до її заперечень. Роберт не вбивав свою дружину. Якби детективи зрозуміли це так, якБекі,то неприглядалися б до нього так пильно й не приглядалися б до неї. Вона хоче захистити себе, свою таємницю. І хотіла б захистити його.
Бекі не хоче цього визнавати, але вона трохи закохана в Роберта Пірса.
І цілком упевнена, що відбитки в спальні — її. Коли кидаєшся стрімголов у фантазію, порушуєш шлюбні клятви й спиш з іншим чоловіком, то ніколи, ніколи не думаєш, що твої відбитки опиняться у справі про вбивство.
Бекі хоче захистити Роберта. І тому розповіла детективам не все.
Вона не розповіла, що тієї ночі Роберт ділився з нею підозрами, буцімто в Аманди роман. Боїться, що, коли поліція дізнається, то вирішить, що в нього був мотив.
А ще вона не сказала Роберту, коли лежала з ним у ліжку, що знає, з ким в Аманди може бути роман.
І не розповість детективам про те, що бачила. Хіба що в разі крайньої необхідності. Адже вона знає, хто коханець Аманди. І він теж ніяк не міг її вбити.
Розділ дванадцятий
Коли того дня детектив Вебб дивиться на Роберта Пірса, він бачить чоловіка, здатного вбити дружину. Пірс привабливий зовні, розумний, трохи егоїстичний, трохи гострий на язик. Мабуть, зі своєю сусідкою Бекі Гарріс він був зовсім інакшим, думає Вебб. Ми всі носимо маски. Всі маємо що приховувати в той чи той момент життя. Він знає, що саме може приховувати Роберт Пірс.
Пірс сидить напроти за столом для допитів, цілковито володіючи собою. Сидить зручно, відкинувшись на стільці. Але його очі гострі й нічого не пропускають.
— Отже, я очевидний підозрюваний, еге ж? — питає Пірс.
— Наразі ви не підозрюваний, — відповідає Вебб. — І ви не під арештом — вільні піти, якщо хочете.
Пірс залишається на місці. Вебб уважно роздивляється його й починає:
— Ви кажете, що в п’ятницю, двадцять дев’ятого, повернулися додому одразу після роботи, о п’ятій годині. Хто-небудь вас бачив?
— Не знаю. Це ж ваша робота з’ясовувати, чи не так? Хіба не про це ви опитували сусідів?
На жаль для детективів, опитування місцевих мешканців розчарувало. За винятком Бекі Гарріс, ніхто, здавалося, не був добре знайомий з Пірсами. Вони жили усамітнено. Ніхто не пригадував, щоб бачив, як того дня Роберт Пірс повертався чи виходив з будинку. Він мав звичку тримати авто в гаражі за зачиненими дверима, тож важко було сказати, чи він удома. Окрім Жаннетт Борот, ніхто не помітив, щоб хтось заходив чи виходив.
Ніхто не наважиться поручитися за нього, але він цілком міг бути вдома в п’ятницю й суботу.
А міг не бути.
Записи показують, що його мобільний телефон лишався вдома; це не обов’язково означає, що Пірс сам там перебував.
— Що ви тоді робили? — питає Вебб.
— Як я вже казав вам раніше, трохи подивився телевізор, рано ліг спати. Зазвичай під кінець тижня я геть знесилений.
— Самі?
— Так, сам.
— А в суботу?
— Спав допізна. Вештався будинком. Доробив деяку роботу. Трохи прибрав.
— Ніхто не може поручитися за вас?
— Ні, гадаю, що ні.
— А ввечері?
Пірс совається на стільці, схрещує руки на грудях і дивиться просто в очі Веббу.
— Слухайте, раніше я був з вами не зовсім чесний. Увечері до мене приходила подруга. І залишалася більшу частину ночі.
Вебб витримує довгу паузу, а тоді цікавиться:
— Хто це був?
— Моя сусідка, Бекі Гарріс. Гадаю, ви вчора з нею розмовляли. Я бачив вас у неї на ґанку.
— Ми говорили з нею.
— Не знаю, що вона вам розповіла. Я не казав раніше, бо намагався захистити її. Бекі явно не хоче, щоб хтось про це знав. Вона одружена. Це була невинна пригода. Я цим не пишаюся. Не треба було зраджувати дружину. Але мені було самотньо, вона поїхала, тож… — Він знизує плечима. — Більше це не повторювалося.
Вебб розглядає його крізь опущені повіки.
— Але таке вже траплялося раніше, чи не так?
Пірс здивовано дивиться на нього.
— Вона вам розповіла. Ви вже все знаєте. — І додає: — Так, ми спали разом ще якось, у серпні. Нічого особливого. Просто випустили пару, обоє.
— Тоді навіщо ви нам збрехали, Роберте? — питає Мун. — Казали, що ніколи не зраджували дружину.
— А ви як гадаєте? Це виставляє мене поганим чоловіком, а цього вам і треба, так? І, може, я таким і був. Та це не означає, що я вбив дружину. — Він нахиляється вперед. — Я хочу, щоб ви припинили копати під мене й дізналися, хто вбив мою дружину. Хочу, щоб ви знайшли того покидька, який це зробив.