Бекі питає себе, чи її чоловік каже правду. Й усвідомлює, що гадки не має. Раптом вона вже не відчуває того каяття, того сорому. Видно, Ларрі теж не без гріха. Вона дивиться на двох детективів, намагаючись здогадатися, про що вони думають. І не може.
— Так, — каже Вебб. — Шарп розповів нам про це. Детально.
Бекі бачить, як спалахує обличчя її чоловіка.
— Це все, що було, присягаюся, той єдиний випадок. Я не зустрічався з Амандою. Я знав її через роботу в офісі, і Пірси мешкають поряд, але ми ніколи особливо не спілкувалися. Здається, випивали з ними раз чи двічі. — Він додає: — Я не знаю, що з нею сталося.
— Де ви були на тих вихідних, коли зникла Аманда? — питає Вебб.
— Ви ж це не серйозно, — протестує Ларрі.
Вебб просто чекає.
Бекі з тривогою дивиться на свого чоловіка. Той зиркає на неї.
— Я був тоді у відрядженні, а коли повернувся, то почув, що вона зникла й що її чоловік повідомив у поліцію, але загалом усі вважали, що Аманда спакувала речі й пішла від нього. — Ларрі уточнює: — Я був на конференції, від середини п’ятниці до середини неділі. — Він підіймає очі. — Мене тут навіть не було.
— Де відбувалася конференція? — цікавиться Вебб.
— У курортному готелі «Дірфілдз».
— І де саме це місце?
— За кілька годин звідси. У Катскільських горах.
— Це ж треба, — каже Вебб.
Розділ вісімнадцятий
Олівія бачить, що її чоловіка щось турбує. Учора Пол був неспокійний, крутився з боку на бік цілу ніч. Коли вона спитала його, чи щось негаразд, він заперечив. Мабуть, просто хвилюєтся за Рейлі, як і вона. Чекає, що в них на порозі з’явиться поліція.
Наступного ранку вона сидить у себе в кабінеті нагорі, коли у двері дзвонять. Олівія завмирає. Боїться, чи це повернулася та жінка, Карміна.
Вона поспішає до переднього вікна у спальні й виглядає надвір, але не бачить, хто на порозі. У двері знову дзвонять. Вона чекає. Дзвонять утретє. Хто б це не був, він не піде.
Нарешті Олівія набирається мужності й спускається. Вона твердо вирішила робити хоробре обличчя й повністю заперечувати все, що скаже Карміна. Вона настільки розсерджена, що вважає себе здатною на це.
Олівія відчиняє двері, і, на її цілковитий подив, на порозі стоїть її подруга Бекі. Востаннє вона бачила Бекі в книжковому клубі увечері в понеділок. Зараз ранок п’ятниці, і щось в обережному поводженні Бекі насторожує Олівію. І вигляд у неї неохайний. Волосся недоглянуте, і немає звичної помади на губах.
— Бекі, — каже Олівія. А тоді: — Щось сталося?
Бекі киває й питає:
— Можна увійти?
— Авжеж, — запрошує Олівія. — Заходь, випий зі мною кави.
Вони машинально прямують на кухню. Олівія наливає два горнятка кави з кавника.
— Що трапилося? Тебе щось явно турбує.
Бекі сідає за кухонний стіл.
— Це дуже незручно, — каже вона.
Олівія ставить горнятка кави на стіл і сідає. Питає себе, чи говорила Карміна з Бекі. І знов набирається мужності.
— У чому річ?
— Це стосується розслідування щодо Аманди.
Олівія переосмислює становище.
Отже, не Рейлі.
Вона відчуває полегшення, принаймні за себе, але також і тривогу за жінку, яка сидить напроти. Навіщо Бекі тут?
— Учора приходила поліція поговорити зі мною, — говорить Бекі.
— І що? — питає Олівія, сьорбаючи каву.
— О боже, не знаю, як тобі й сказати.
— Просто скажи, Бекі.
Олівія відчуває, як наростає хвилювання.
Бекі обома долонями обхоплює горнятко. Нарешті дивиться в очі Олівії й зізнається:
— Я бачила Пола з Амандою перед тим, як вона зникла.
Олівія приголомшена. Чого завгодно очікувала, тільки не цього.
— Що?
— Одного вечора, незадовго до її зникнення, я бачила Пола з Амандою в її машині. Вони… Було схоже, що вони сваряться.
— Пол не знав Аманду, — каже Олівія.
— Я знаю, що я бачила, — обережно промовляє Бекі.
— Певно, ти помилилася, — холодно заперечує Олівія. Він розповів би їй. Хіба ні?
— Я не помилилася, — дерев’яно каже Бекі. — Пол це визнав. Перед детективами.
Олівія чує, як усередині все перевертається. Раптом голова стає легкою. Пол говорив з детективами?
— Що ти хочеш сказати? — питає вона. — Коли він з ними говорив?
їй здається, що вона стоїть на краю обриву й усе, що треба Бекі, це легенько її підштовхнути.