Олівія просто дивиться на неї й приголомшено мовчить.
— Певно, зовсім голову втратила, — зітхає Бекі. — Але між нами була хімія. Не знаю, що на мене найшло. Я… я просто не встояла перед ним.
— Боже мій, Бекі. Він, імовірно, убив свою дружину.
— Не вбивав. Я впевнена, що не вбивав.
— Як ти можеш бути впевнена? — жахається Олівія. — Якщо люди знали, яка Аманда, — якщо Пол вважав, що вона спить з Ларрі, навіть якщо це неправда, — то її чоловік уже напевне мав про неї уявлення. Він міг ревнувати. Злитися. — Вона твердо додає: — Безперечно, він її й убив.
— Не думаю, що це Роберт, — каже Бекі, хитаючи головою. — Не думаю, що він міг її вбити. Гадаю, це був хтось інший.
— Тоді хто?
— Не знаю. Хтось сторонній, кого ми не знаємо. Пол і Ларрі тут ні до чого.
— Авжеж, ні до чого, — заявляє Олівія. — Я все одно вважаю, що це був її чоловік.
У кімнаті для допитів Роберт Пірс холодно дивиться через стіл на двох детективів, які так сильно дошкуляють йому. Коли незадовго до цього детектив Вебб зателефонував йому додому й спитав, чи готовий він під’їхати до відділку й відповісти ще на кілька запитань, Роберт ретельно зважив свою позицію, перш ніж погодитися. Підозрював, що, якщо він відмовиться, вони просто прийдуть до нього додому й заарештують. Тому він тут.
Роберт знає, що його підозрюють в убивстві, хоч і не кажуть цього.
Він мусить переконати їх у протилежному.
— Я під арештом? — питає він.
— Ні, — каже Вебб, — ви знаєте, що ні.
— Тоді чому в мене таке відчуття?
— Ви можете піти будь-якої миті, — запевняє детектив.
Роберт не рухається.
Вебб відкидається на стільці й починає:
— Ви знали, що у вашої дружини був роман?
Пірс насторожено поглядає на нього.
— Ні. Я вже вам казав.
— А ви знали, що ваша дружина мала репутацію кокетки й… зрадниці?
Роберт відчуває, як смутніє його обличчя, але зберігає спокій.
— Ні, я точно про це не знав. Але вона була дуже приваблива, дуже впевнена в собі жінка. Люди пліткують.
— Так, пліткують. — Детектив Вебб нахиляється вперед. — Ми говорили з багатьма людьми з місць тимчасової роботи Аманди. До деяких компаній вона влаштовувалась регулярно. Однією з таких була «Фен-шоу Фармасьютікалз».
— Так, їй подобалось там працювати.
— Зі слів тамтешніх працівників, вона мала певну репутацію, — каже детектив.
Роберт нерухомо дивиться на Вебба, відмовляючись ковтати наживку.
— Репутацію жінки, яка займається сексом у ліфті, наприклад, — уточнює Мун.
Він мовчки зиркає на неї.
— Власне, — каже Вебб, — ми вважаємо, що знаємо, хто мав роман з вашою дружиною.
Кілька секунд Роберт мовчить, а тоді знизує плечима.
— Можливо. Я ж вам казав. Я не знаю, що думати, відколи дізнався, що вона брехала мені про поїздку з Керолайн. Можливо, вона справді мала роман. — Тепер він сам нахиляється вперед. — Але якщо так, то я про це не знав.
— Ви абсолютно в цьому впевнені? — питає Вебб.
— Так. Я довіряв Аманді, — каже Пірс, відкидаючись на стільці.
— І все ж ви зраджували її з сусідкою, — втручається Мун.
Він пронизує її жорстким поглядом. Своїми нападками вона його дратує.
— То була мить дурості. Бекі сама прийшла до мене. Я не мав цього робити. Те, що я вчинив неправильно, не означає, що моя дружина вчинила так само.
— Невже? — питає Мун, вигинаючи брову.
Вона йому не подобається. Не подобається жоден з них. Він думає встати й піти. Знає, що має право зробити це, — він перебуває тут добровільно.
А Мун продовжує діймати його:
— Ви не спитали, з ким у вашої дружини був роман.
— Можливо, тому, що не хочу знати, — прямо відповідає Роберт.
— А може, тому, що вже знаєте? — припускає Вебб.
Пірс ворожо поглядає на детектива.
— Нащо ви це кажете?
— Ми вважаємо, що вона спала з вашим сусідом Ларрі Гаррісом.
Раптом його охоплює лють, але він намагається приборкати свій гнів.
— Я не знав.
— Звісно, не знали, — лагідно каже Вебб. — Ви ж не для того спали з Бекі Гарріс, щоб помститися коханцеві своєї дружини? Ви б так не вчинили, ні? Як і не вбили б свою дружину.
Розділ дев’ятнадцятий
Ґленда чекає в «Бобі» на Олівію. Та спізнюється. Ґленда знов поглядає на годинник і питає себе, що її затримує. Запізнюватися кудись — це на Олівію не схоже.