Вона непохитна.
— Але ти з нею зустрічався? — питає Бекі. — Скажи мені правду. Це було не лише раз у тебе в кабінеті, еге ж?
Вона його знає. Знає, що він хотів би більшого. Ларрі здатен бути жадібним.
Ларрі падає на диван і раптом видається дуже втомленим. Його плечі опадають.
— Так, — визнає він. — Ми зустрічалися кілька тижнів. Це почалося в липні.
Він допиває чарку одним довгим ковтком. Вона відчуває, як усе її тіло холоне.
— Де?
— Ми їздили до готелю на трасі за межами Ейлесфорда.
Бекі дивиться на чоловіка, не вірячи власним вухам. Її розпирає від гніву.
— Ти ідіот, — шепоче вона. — Поліція дізнається.
— Ні, не дізнається, — вперто каже він, зиркає на дружину, а тоді знову відводить очі, зустрівши недовіру та лють.
— Авжеж, дізнається! Вони обійдуть усі готелі й мотелі з фотографіями вас двох й опитають персонал!
«Як він може думати, що вони не дізнаються?»
Від страху їй робиться зле, і це змушує усвідомити, що їй не байдуже. Людей постійно заарештовують за те, чого вони не скоювали. Бекі настільки не байдуже, що вона не хоче бачити свого чоловіка втягнутим у розслідування вбивства. Вона не може дозволити, щоб це сталося з нею й дітьми. Вона дивилася «Сходовий майданчик» на «Нетфліксі» — бачила, як це вплинуло на ту родину. З її родиною цього не станеться. Бекі міркує швидко.
— Можливо, варто було розповісти поліції, коли вони приходили. Буде гірше, коли вони дізнаються і не від тебе.
— Я боявся їм розповідати! Я не міг думати. Це все було таким шоком. — Ларрі робить глибокий вдих. — Може, вони й не дізнаються, — каже він. Підіймає на неї очі, заражений її тривогою. — Я ніяк не причетний до того, що з нею сталося. Не думав, що наші невимушені зустрічі щось означають. Гадав, вона покинула чоловіка.
— Байдуже, — кидає Бекі, змушуючи себе заспокоїтись. Видно, що Ларрі починає втрачати самовладання, — вона має залишатися спокійною. їй треба подумати.
— Ти не міг цього зробити — у тебе надійне алібі. — Бекі сідає на диван поряд із чоловіком. — Ти їздив на конференцію.
Коли тут були детективи, їй на мить стало зле — вона усвідомила, що конференція, яку відвідував Ларрі, проходила неподалік від місця, де знайшли тіло Аманди. Але він сказав детективам, що від самої п’ятниці залишався в готелі, і її це обнадіяло. Звісно, там були люди, які це підтвердять. Але зараз Бекі бачить, як його обличчя набуває страшенно блідого кольору, і відчуває, як щось обривається в животі.
— У чому річ, Ларрі? Чого ти мені не розповідаєш?
— Я її не вбивав, присягаюся.
Але в його очах паніка. Вона трохи відсувається.
— Ларрі, ти мене лякаєш.
— Але це неважливо, — наполягає вона. — Якщо ти весь час був у готелі.
Аж тут їй спадає на думку: що як він вислизнув на годину-дві? Що як домовився зустрітися з нею? Чи міг би він убити її тоді? Чи міг? Бекі стає лячно від усвідомлення, що вона не знає відповіді.
— Але що як люди не пам’ятають, що бачили мене? — каже Ларрі, роззираючись у кімнаті. Ніби не хоче поглянути дружині в очі.
— Ларрі, що ти таке кажеш?
Він нарешті дивиться на неї в страху, благально, наче вона може якось йому допомогти. Але вона боїться, що не зможе нічим зарадити.
— Ларрі, — тривожно питає вона, — ти полишав готель?
— Ні.
— То в чому проблема?
— У п’ятницю я зареєструвався там і пішов до себе в номер. Не мав бажання ні з ким говорити. Я… я посварився з Амандою за день до того — вона сказала, що більше не хоче мене бачити, — і був засмучений та втомлений. Тож я залишився в номері, трохи попрацював, а потім… заснув. І прокинувся аж близько дев’ятої. Проспав більшу частину бенкету з нагоди відкриття.
Вона зиркає на нього з недовірою й гнівом. Секунди тягнуться, у кімнаті стоїть цілковита тиша, і чути лише калатання її серця. А тоді Бекі питає:
— Ти кажеш мені правду?
— Так, присягаюся.
— Її машину знайшли неподалік від готелю, — нервово каже він.
Як же він уникає цих слів, думає вона. «Її машину», а не «її тіло». Наче не в змозі визнати цього. Бекі викидає тривожну думку з голови.
— Навіть мені важко в це повірити, — каже вона. Й усвідомлює, що він узагалі не має алібі. — Де ти посварився з Амандою? — У неї в горлі наростає хрип. — Тебе хтось бачив?
— Ми говорили телефоном.
— Яким телефоном?
Ларрі потайливо відводить очі.
— Ми користались одноразовими мобільними.
Вона повірити в це не може — її чоловік, батько її дітей, з одноразовим мобільним.