— Було б чудово, дякую, — говорить Вебб, усміхаючись своєю швидкою усмішкою.
— Так, було б непогано, — тепло промовляє Мун. — Гарне у вас тут місце.
Усі входять до хати, Олівія відвертається й порається біля старої, але робочої кавоварки. Дістає з буфета чотири блакитні емальовані чашки.
Ці старі вищерблені чашки заспокоюють її, нагадують розслаблені, щасливіші часи. Ранкову каву на терасі, коли над озером підіймався туман, гаряче какао для Рейлі, коли він був маленький і кутався від холоду в червоно-чорний картатий плед. Олівія озирається через плече й бачить, як обоє детективів дістають блакитні латексні рукавички. І на цьому всі її щасливі почуття раптом зникають.
Розділ двадцять дев’ятий
Вона приносить детективам каву, ті вдячно приймають її. Олівія ловить себе на тому, що вигляд латексних рукавичок, які тримають її чашки, нервує її. Напарники беруться до роботи. Олівія й Пол мовчки сидять за кухонним столом, намагаючись удавати, що їм байдуже, що вони не стежать за кожним рухом поліціянтів.
Коли детективи залишають головну кімнату й переходять до спалень, Пол підводиться й рушає слідом за ними, беручи свою каву із собою. Олівія підводиться теж. Детективи висувають шухляди, зазирають під матраци. Кладуть усе назад саме так, як і знайшли. Вона гадки не має, що вони очікують знайти. Вони повертаються на кухню й методично мовчки оглядають її. Що довше це триває, то тривожніше стає Олівії. Вона дивиться, як Вебб ретельно оглядає темно-сині завіси. Підзиває Мун змахом руки. Разом напарники оглядають завіси з обох боків за допомогою ліхтарика. Обличчя Вебба смутніє.
Нарешті Вебб обертається до чоловіка Олівії й питає:
— Маєте якісь знаряддя?
— Знаряддя? — перепитує Пол.
Олівія думає про себе, чи не хочуть вони щось розламати. Цього вона не дозволить і впевнена, що Пол не дозволить теж. Якщо хочуть зірвати мостини, доведеться їм отримати той клятий ордер.
Певно, Пол міркує в тому самому напрямі, що й вона, бо цікавиться:
— Навіщо?
— Де ви їх тримаєте? — наполягає Вебб, уникаючи запитання.
Не відповідаючи, Пол веде їх надвір, до маленького сараю неподалік від хати. Там повно хмизу, а ще пластмасові садові стільці, газонокосарка й інший накопичений мотлох. Олівія зазирає повз Пола, коли той відчиняє двері до сараю, і показує. Вебб дістає ліхтарик і вмикає його, освітлюючи приміщення. Біля стіни стоїть сокира. Світло падає на побитий червоний металевий ящик з інструментами. Детектив ступає всередину, присідає й відчиняє його. Указівним пальцем обмацує ящик ізсередини. Його блакитні рукавички видаються стерильно чистими проти запилюженого вмісту. Олівія питає себе, якого дідька він шукає. Вона бачить напругу в плечах Пола.
— Ви маєте молоток? — питає Вебб.
— Так, — каже Пол, — він має бути там.
Він нахиляється, щоб зазирнути до ящика.
— Схоже, його тут немає, — промовляє Вебб і переносить увагу на Пола. — Коли востаннє ви його бачили?
— Гадки не маю, — каже Пол. — Не пам’ятаю.
Довгу мить двоє чоловіків дивляться один на одного.
Олівія відчуває, як усередині щось обривається. Вона говорила собі, що детективи виконують безглузде доручення, що вони нічого не знайдуть, а потім підуть, давши їм спокій. Але ось знову глибоко в голові ворушиться сумнів — чи знають детективи щось, чого не знає вона?
Вебб підіймає очі на Мун і кидає:
— Гадаю, треба викликати криміналістів.
— Для цього вам знадобиться ордер, — сердито каже Пол.
Серце Олівії калатає, вона приголомшено дивиться на чоловіка.
— Я можу його отримати, — повідомляє Вебб, — за один телефонний дзвінок. І доправити сюди загін криміналістів за дві години.
Вебб дивиться на Пола Шарпа, який стоїть, опустивши руки вздовж боків, біля освітленого крізь листя дерев сараю.
— Що відбувається? — раптом випалює його дружина з сірим, мов зола, обличчям. — Пол ніяк не пов’язаний з Амандою Пірс! Чому б вам не взятися за її чоловіка? Це він її вбив!
— Олівіє, ти не допомагаєш, — каже Шарп. — Вони вже явно прийняли рішення. Нехай обшукують. Там немає чого шукати.
В очікуванні на прибуття команди криміналістів Вебб і Мун досліджують ділянку навколо хати, доки Шарпи мовчки стоять і дивляться. Нарешті всі обертаються, коли до хатини під’їжджають дві поліційні автівки й білий фургон криміналістів.