Детектив Вебб вичікує під дверима кімнати для допитів. Мун уже там, з Полом Шарпом. Вебб утомлений і дає собі мить, щоб підготуватися психологічно. Потім відчиняє двері.
Шарп понуро сидить на стільці, поклавши скуті руки на стіл перед собою. Вигляд у нього жахливий. Очі сльозяться, наче він намагається не плакати.
«Чого він очікував? — думає Вебб. — Чому вони завжди гадають, що їм усе зійде з рук?» Він пригадує, яким був Шарп на початку. Заперечував, що знає Аманду Пірс. Потім визнав, що був з нею в машині, але лише почувши від них, що його бачили. Історія з Ларрі Гаррісом… звучала правдоподібно, бо це й була правда: згодом вони встановили, що Ларрі справді зустрічався з Амандою. Та навіщо Шарп «застерігав» її щодо Ларрі, як він стверджував? Можливо, не тому, що намагався захистити друга, — можливо, він ревнував. Певно, сам мав зв’язок з Амандою. Того вечора, трохи більше як за тиждень до її зникнення, він посварився з нею. Що сталось у вечір тієї п’ятниці? Вони не змогли підтвердити, що Шарп був у своєї тітки. Він міг бути в тій хатині. Міг зустріти там Аманду, вбити її зниклим молотком, викинути знаряддя вбивства в озеро. Міг відігнати її авто на те місце біля прилеглого озера й утопити, а сам повернутися до своєї автівки біля хати. Прогулянка забрала б трохи більше як годину. Шарп міг це зробити. Вони не знають, о котрій він повернувся того вечора додому.
Вебб сідає напроти Шарпа й мить дивиться на нього. — У вас великі проблеми, — каже він.
Шарп підіймає очі й поглядає на детектива зі щирим страхом.
— Мені потрібен адвокат, — заявляє Шарп. — Я не говоритиму з вами без присутності адвоката.
— Добре, — каже Вебб і знову встає. Іншого він і не очікував.
Ґленда чує дзенькіт, дивиться вниз і бачить повідомлення на мобільному.
Я в поліції. Будь ласка, приходь .
Це від Олівії.
«Що робить Олівія в поліційному відділку?»
Гленда не каже Адаму, який щойно повернувся зі школи, куди йде, — лише те, що йде провідати Олівію.
Паркує авто й збігає сходами до дверей поліційного відділку.
Питає про Олівію, і її скеровують до маленької почекальні. У ніздрі вдаряє запах блювоти, і вона одразу бачить, що Олівію знудило, але хтось намагався почистити її.
— Олівіє, господи Ісусе, у чому річ? Що трапилось?
Олівія починає розповідати їй крізь сльози, Ґленда розуміє суть, і її поступово пробирає холод, коли жаліслива розповідь подруги складається в загальну картину. Найгірша новина з можливих. Вона приголомшена. Пол заарештований за вбивство Аманди Пірс. У літній хатині знайдено сліди крові. Олівія заривається обличчям у плече Ґленди — і на мить Ґленда вдячна, що нарешті Олівія не бачить її нажаханих очей. Треба опанувати себе — вона потрібна подрузі.
Нарешті Ґленда м’яко відсторонює Олівію, щоб подивитися на неї.
— Олівіє, — каже вона, — я допоможу тобі пережити це.
Олівія дивиться на неї так, наче тільки подруга не дає їй остаточно занепасти духом.
— Згода?
Олівія тупо киває.
— Ти маєш найняти Полові адвоката. Найкращого, якого ми зможемо знайти.
Олівія знову киває, майже розсіяно, і шепоче:
— Що мені сказати Рейлі?
«Не знаю», — думає Ґленда. Вони не можуть приховувати це від нього.
— Ми розберемося, — запевняє вона. — Скажемо йому разом. Ходімо, відвеземо тебе додому.
— Постривай, — каже Олівія.
— Що?
Олівія дивиться на неї в розпачі й стишує голос до шепоту:
— Сказати Рейлі, що він цього не робив?
Ґленда не знає, як відповісти. Нарешті говорить:
— Що сказав Пол?
Олівія відводить очі.
— Говорить, що він цього не робив.
— Тоді це й перекажи Рейлі, — промовляє Ґленда.
Вона саджає Олівію до себе в машину й везе додому. Машина Пола може залишитися тут на ніч — вона повернеться по неї вранці. Від вигляду знайомого будинку, коли вони під’їжджають, у Ґленди серце стискається. Вона з жахом думає, що на них чекає далі. Та вона буде поряд з Олівією, хай там що. Хай як гидко все обернеться. Бо для цього й існують друзі.
Мабуть, Рейлі гадає, де матір була весь день, похмуро думає Олівія. Вона якось написала йому повідомлення з відділку, мовляв, скоро повернеться. Олівія не знає, де взяти сміливості розповісти йому.
Як сказати синові, що його батька заарештували за вбивство?
Вона хоче вірити, що все це — жахлива помилка. Поліція помиляється постійно. Але потім згадує плями крові. їх не забути.
Відчиняючи двері, Олівія чує кроки Рейлі, який поспішає сходами вниз, щоби привітатися. Його обличчя смутніє, коли він бачить її та Ґленду, — видно, що щось не так.