Вона повертається нагору й тихо простує до єдиної кімнати, яку не перевірила, — до кабінету в кінці коридору. У кімнаті цілковита темрява, окрім легкого сяйва від комп’ютера. Це комп’ютер її чоловіка, і Рейлі заглиблений у його вміст.
— Рейлі, що ти робиш? — питає матір.
Розділ тридцять третій
Наступного дня Вебб прибуває до відділку дуже рано, після ночі поганого сну. Бере каву й прямує до себе в кабінет, а тоді сідає в крісло, дивлячись у стіну напроти, і міркує.
Вони не можуть довго тримати Шарпа під арештом — незабаром прокурор має висунути йому обвинувачення або звільнити. У його літній хатині кров Аманди. Його молоток зник. Бачили, як Шарп сварився з жертвою незадовго до її зникнення, але його версія, що він відраджував її від Ларрі, до певної міри правдоподібна — відомо, що Ларрі зустрічався з нею.
Олівія Шарп казала, що Ларрі Гарріс ніколи не бував у їхній хатині. Можливо, вона помилялася? Чи міг Гарріс призначити зустріч Аманді в літній хатині Шарпів у ті вихідні, коли був на конференції? Можливо, він убив її. Припаркувався на зовнішній стоянці готелю й приготував історію, що нібито працював і заснув. Нікого, здається, не турбувало, що він пропустив більшу частину бенкету, — доки його не торкнулося розслідування вбивства. Єдине, що пішло не так, це те, що знайшли машину Аманди з її тілом у багажнику. Вона вигадала зручну побрехеньку для свого чоловіка, тож було б схоже, що Аманда інсценувала власне зникнення. Пол Шарп — єдиний, хто знав про їхній роман, і він нічого б не сказав, особливо якщо не знав, що вони були в його літній хатині.
Можливо. Однак Пол Шарп міг щось повідомити. Коли Аманда зникла, персонал готелю міг заявити, що бачив їх разом, і тоді Гарріс опинився б у центрі прискіпливої уваги. Та все ж без твердих доказів — а надто без тіла — скидалося б на те, що нещаслива невірна дружина втекла від такого життя.
А може, вбивця — Роберт Пірс. Пірс брехав їм. Якщо вірити Гаррісу, Пірс мав доступ до одноразового телефона Аманди й знав про їхній роман. Та й Рейлі Шарп бачив цей мобільний у столі Пірса після того, як Аманда зникла. Та, коли вони обшукали будинок, його там не було. Певно, Пірс позбувся телефона. Можливо, він стежив за своєю дружиною. Схоже, що він на це здатен. Можливо, знав, куди вона збиралася того вечора, під’їхав до хати, побачив дружину з коханцем — Ларрі Гаррісом? Полом Шарпом? — дочекався, доки вона залишиться сама, а тоді проломив їй голову. Пірс теж не має алібі.
Вебб поговорить із прокурором. Поки що вони відпустять Шарпа й подивляться, як усі відреагують. Вебб має час. Час, щоб зазирнути в голову кожному. Немає строку давності на вбивство.
Олівія здригається, коли рано вранці в середу дзвонить телефон на кухні. Це детектив Вебб — сказати, що її чоловіка звільняють без висунення обвинувачень. Вона кладе слухавку і нерухомо стоїть на місці. Поїздка до поліційного відділку минає наче втумані. Вона ціпеніє.
Сидить у почекальні відділку, виглядаючи Пола. Розриваючись між полегшенням і жахом, вона хоче відтягнути цей момент. Але він настає — Олівія чує кроки й підводиться. А тоді бачить Пола. Підходить й обіймає його, як робила тисячу разів до того, та цього разу інакше. Вона в ньому не впевнена. Відчуває, як б’ються серця їх обох. За мить відсторонюється.
Пол насторожено дивиться на дружину.
— Відвезімо тебе додому, — каже Олівія й відвертається, щоб чоловік не побачив сумніву в її очах.
Вона вже відіслала Ґленді повідомлення з новиною, сказавши не приходити.
Рейлі нетерпляче чекає, коли мама повернеться додому разом з татом. Вона сказала, що забере його. Сьогодні Рейлі знову не йде до школи.
Батько не винен, каже він собі. Його відпускають. Але полегшення, яке відчуває Рейлі, забарвлене занепокоєнням. Він бачить, що мати сумнівається. Рейлі сумнівається теж. Він більше ні в чому не впевнений. Він не знайшов на батьковому комп’ютері нічого, що прояснювало б ситуацію. Але Рейлі відомо дещо, чого не знають вони. І йому доведеться розповісти це їм.
Коли батьки прибувають додому, стає ніяково. Мама всміхається йому, наче все гаразд, але хлопець бачить з її натягнутого обличчя, що все далеко не так. Батько має жахливий вигляд і пахне так, наче йому не завадить душ. Рейлі відчуває напругу, яку випромінюють обоє батьків.
Усі вони опиняються на кухні, і мама каже:
— Я розповіла твоєму батькові, що тобі висувають обвинувачення.