— Все буде добре, синку, — говорить батько, пригортаючи його.
Рейлі киває, глитаючи. Але просто зараз він непокоїться не за себе, а за свого тата. Рейлі мусить зізнатися батькам, і це його страшенно лякає. Він має розповісти їм правду.
Початок дається важко.
— Я маю вам дещо розповісти, — каже Рейлі.
І з відстороненого погляду на стурбованому обличчі матері розуміє, що вона не хоче цього чути. На неї й без того багато звалилося. Прикро завдавати їй ще більшого болю, ніж уже завдав. Але він мусить це сказати. Здається, що слова ніяк не приходять до нього.
— Що сталося, Рейлі? — втомлено питає батько.
Очевидно, що він соромиться останніх подій з власного життя.
Він зараз не на коні, думає Рейлі.
— Я тобі збрехав, — каже він. — Я збрехав вам обом. Щодо проникнень до будинків.
Мати здається стурбованою як ніколи, батько — глибоко стривоженим.
— Я розповів вам — і адвокатові, — що проникнув лише до двох будинків, але насправді їх було більше.
Він бачить, як супляться брови батька.
— Радше дев’ять чи десять, — зізнається він.
Батько різко дивиться на нього; мати нажахана.
— Я маю розповісти вам ще дещо, — ніяково продовжує Рейлі. — Не хотів, щоб ви знали, але — я проникнув до Ньюеллів.
— Що? Коли? — питає батько.
Рейлі глитає.
— То було того дня, коли вони приходили сюди на вечерю, — я знав, що Адама того вечора теж не буде.
Мати ахкає.
— Ти вдерся до будинку наших найближчих друзів, коли вони вечеряли тут, із нами? — Здається, вона почувається відверто зрадженою. — Як ти міг? Навіщо?
Рейлі відчуває, як червоніє. Безпорадно знизує плечима.
— Я зламував комп’ютери. Я серйозно до цього ставився… Це вміння, і воно потребує практики. Тож я проникав до помешкань людей, коли їх не було вдома, і зламував їхні комп’ютери.
Він ризикує ще раз глянути на батьків. Вони дивляться на нього, не вірячи власним вухам.
— У мене дуже добре виходило, — каже Рейлі, — але я цим більше не займаюся.
Вони досі не зводять із сина очей, глибоко обурені.
Настає важка тиша.
— Я знав, що ви не схвалите. Але я не робив ніякої шкоди. Я ж не крав нічиїх даних, не поширював їх, нічого не заносив у чужі комп’ютери й нікому не розповідав, що знайшов, — запевняє Рейлі. — Я ніколи не намагався шантажувати когось чи щось подібне, — додає він на свій захист.
— Шантажувати! — повторює мати, хапаючись рукою за горло.
— Мамо, розслабся, я ніколи нічого такого не робив! Це було просто… набуття досвіду.
— Досвіду. Он якти це називаєш, — промовляє тато.
Рейлі не подобається його тон. Він говорить тоном старого батька, і це дратує.
— Ну, так, може, варто мене послухати для різноманіття, — різко каже Рейлі.
— Про що ти? — питає мати.
— Я дещо знаю про ваших найкращих друзів, — видає Рейлі.
Олівія відчуває, як завмирає серце. Вона дивиться на сина, не впевнена, що хоче чути те, що він зараз скаже. Вона шокована, у неї голова йде обертом. Які таємниці приховують Ґленда й Кіт? Вона поглядає на чоловіка, але той пильно дивиться на Рейлі, наче син зачепив його за живе.
— До чого ти ведеш, Рейлі? — питає Пол.
— Я бачив дещо на їхньому комп’ютері, — каже Рейлі.
— Ми це зрозуміли, — натягнутим голосом говорить Пол. — Що саме ти бачив?
— Кіт — засранець, — з почуттям заявляє Рейлі.
— Не кажи так, — різко осаджує його Олівія.
— Чому? Це правда! Бачили б ви, що в нього на комп’ютері! Я бачив його листи — він зраджував Ґленду, зустрічався з іншою в неї за спиною. Я не міг сказати вам, бо вони ваші друзі.
Олівії стає зле. Вона не може говорити.
— Коли це було? — уточнює Пол.
— Кажу ж вам — це було тоді, коли вони приходили сюди на вечерю, за день до того, як мама побачила повідомлення в мене на телефоні й дізналася, що я роблю, — жалісно повторює Рейлі.
Олівія намагається зосередитись. Кіт зраджує Ґленду, а Ґленда й гадки не має.
Олівія впевнена, що Ґленда не знає. І що тепер робити? Сказати їй? Чи залишити в невідомості? Олівія поглядає на свого чоловіка й пригадує, як Бекі приходила поділитися з нею своїми підозрами щодо Пола. Й усвідомлює із завмиранням серця, що доведеться розповісти Ґленді.
— Ти в цьому впевнений? — питає Пол.
— Авжеж, впевнений. Я бачив на власні очі. Те, що він писав, ніяк інакше не зрозумієш. Я навіть надіслав кілька листів його подружці з його акаунту, і вони були не дуже чемні.