Ґленда впевнена: у їхньому комп’ютері немає нічого, через що варто турбуватися. Вони з Кітом користуються одним домашнім комп’ютером. До чого веде Олівія?
— Він знайшов у вас на комп’ютері деякі листи…
— Які листи? — різко питає Ґленда.
— Листи, які показують, що в Кіта був роман.
Ґленда почувається так, наче її вдарили в живіт. Мить вона майже не може дихати.
— Ні, — бурмоче вона. — Рейлі бреше. Там немає таких листів. Нащо він таке каже?
— Не думаю, що він бреше, — обережно промовляє Олівія.
— Ти знаєш, що він брехун, — огризається Ґленда. — Він казав тобі, що був у кіно, коли насправді вдирався до чужих будинків. Як ти взагалі йому віриш?
— Навіщо йому брехати про це? — заперечує Олівія. — Він каже це не для того, щоб виплутатися з біди. Навіщо йому таке вигадувати?
— Не знаю, — розгублено каже Ґленда. — Але я постійно користуюся тим комп’ютером. І навіть визнаю — іноді я проглядаю електронну пошту Кіта. І це все робоча кореспонденція. Там немає нічого про хоч якусь іншу жінку. Якби було, я б знала.
Олівія ще більше ніяковіє.
— Рейлі каже, листи були приховані. Треба знати, що шукаєш. А Рейлі знає.
Раптом Ґленда розуміє, що це правда. Приховані файли. Як вона могла бути такою дурною, такою сліпою? Вона хитає головою, не здатна навіть говорити. Хочеться вбити його.
— Мені дуже шкода, Ґлендо. Але я подумала, тобі варто знати.
Нарешті Ґленда віднаходить голос.
— Хто вона? Це хтось, кого ми знаємо?
Тепер Олівія хитає головою.
— Не знаю. Рейлі каже, там було вигадане ім’я.
— От сучий син, — каже Ґленда.
— Як гадаєш, — обережно продовжує Олівія, немов ступаючи на тонку кригу, — він міг зустрічатися з Амандою?
Ґленда переносить холодний погляд на Олівію.
— З Амандою? Чому ти про це питаєш?
— Не знаю, — швидко здає назад Олівія. — Він, мабуть, ледве знав її.
— Тоді чому ти про неї згадала?
Олівія трусить головою, бажаючи взяти свої слова назад.
— Пробач, не варто було.
— Мабуть, тобі краще піти, Олівіє, — каже Ґленда.
— Не треба мене ненавидіти, Ґлендо, будь ласка, — благає Олівія. — Я не хотіла розповідати тобі, але подумала, що якби це була я, то воліла б знати.
— А може, — їдко питає Ґленда, — ти гадала, що зможеш відвернути увагу від Пола? У цьому річ? Ще один можливий підозрюваний. Збираєшся розповісти про це поліції?
Вона дивиться подрузі в обличчя.
— Боже мій, ти таки збираєшся розповісти про це поліції!
Олівія сидить перед нею, кусаючи губи.
— Забирайся, — каже Ґленда.
Олівія підхоплюється на ноги.
Ґленда навіть зі стільця не встає, коли Олівія розвертається, щоб піти. Чує, як зачиняються вхідні двері, а тоді западає тиша. Вона почувається страшенно самотньою.
Довгий час вона не рухається. А потім зістрибує зі стільця й біжить сходами до гостьової кімнати, яку вони використовують як кабінет. Сідає за стіл і вмикає комп’ютер. Випробовує все, що спадає на думку, хоч цього й небагато. Та не може знайти приховані листи. Але вірить, що вони там є. І всупереч власній волі вірить, що Рейлі каже правду.
Нарешті, стримуючи сльози розчарування, Ґленда здається й падає на ліжко під стіною. А тоді тягнеться по телефон, щоб набрати чоловіка.
Вебб чує, як хтось стукає у двері його кабінету. Всередину зазирає офіцер.
— До вас Пол Шарп, сер.
Здивований, Вебб каже:
— Веди його в кімнату для допитів. Я зараз буду.
Дорогою він бачить Мун — вона прямує коридором до нього.
— Щойно прийшов Пол Шарп. Ходімо.
Вона змінює напрямок і слідує за ним. Коли напарники входять до кімнати для допитів, Вебб сподівається, що це стане проривом у справі. Те саме очікування відчуває і в Мун.
— Містере Шарпе, — каже він, нагадавши Полу про його права й увімкнувши диктофон, — хочете повідомити нам щось нове?
— Так.
Вебб запитально дивиться на нього й чекає. Шарп несхожий на людину, яка прийшла зізнатись у вбивстві. До того ж він не привів із собою адвоката.
— Можливо, я цілковито помиляюся щодо цього, — починає Шарп, — але подумав, варто повідомити вам. Я дізнався, що мій друг зраджував дружину. Гадаю, він міг зустрічатися з Амандою Пірс.
— І чому ви кажете нам про це зараз?
— Я щойно дізнався.
— Як ви про це дізналися?
Шарп помітно ніяковіє.
— Я волів би не говорити.
Вебб поглядає на Пола, злегка роздратований, і важко видихає.