— Він неповнолітній, — каже Вебб. — Убивство Аманди було імпульсивним, незумисним. На той час, коли йому виповниться вісімнадцять, він уже вийде на волю.
Вона дивиться на нього, відчуваючи боязку надію.
— Але ви пробудете у в’язниці набагато довше.
Її тіло обм’якає. Тепер Ґленда не знає, як протистояти цьому, як витримати й не зламатися. Як вона взагалі могла вважати, що Адам із цим упорається? Авжеж, він зізнався. Вона згадує жахливий тягар таємниці, приховування скоєного від чоловіка й своє повільне усвідомлення, що він міг уже здогадатися. Свій страх, що Адам нап’ється й розповість кому-небудь, що вони зробили. Своє осяяння, що вона скоїла жахливу помилку.
Ґленда в розпачі дивиться на детектива.
— Я лише хотіла захистити свого сина.
— Було б краще для всіх, — каже Вебб, — якби ви просто зателефонували 911.
Епілог
Олівія дивиться порожніми очима у вікно. Жахіття не скінчилося, воно просто змінило форму. З Пола остаточно зняли підозру. Адам зізнався. Це просто не вкладається у неї в голові — увесь цей час Адам був тим, хто вбив Аманду, а Ґленда допомагала йому замести сліди. А Олівія гадки не мала.
Від думки про те, що сталось у їхній хатинці, її пересмикує від огиди. Ноги її більше там не буде. Доведеться продати будиночок. Ще один клаптик колишнього життя — зник.
А Ґленда зізналась у вбивстві Карміни. Шок. Олівія уявляє Карміну мертвою на підлозі її дому. Кажуть, її задушили шнуром. Вона намагається не думати проте, як Ґленда душила Карміну ззаду, — від цього наморочиться в голові. Очевидно, Ґленда вбачала в Карміні загрозу — боялася, що та помітила, як вони з Адамом їхали додому в різних автівких у ніч убивства Аманди, боялася, що вона все з’ясує й розповість поліції. Певно, на той час Ґленда остаточно втратила душевну рівновагу, думає Олівія. Вважала, що захищає сина. Мати зробить майже все, щоб захистити свого сина.
Олівія питає себе, чи це сюрреалістичне відчуття колись зникне. Питає себе, як вони з Полом житимуть далі. Він знає — деякий час вона припускала, що він убивця. І зараз це стоїть між ними.
Її очі наповнюються сльозами. Як вона впорається без Ґленди? їй нестерпна думка, що Ґленда — вбивця; вона завжди намагатиметься думати про неї просто як про Ґленду, свою найкращу подругу. Олівія вже тужить за нею більше, ніж може витримати. Але мусить якось справлятися без неї.
Рейлі визнав свою провину у трьох випадках незаконного проникнення й несанкціонованого використання комп’ютерів. Оскільки він неповнолітній, адвокат вважає, що він відбудеться легко — громадськими роботами. Рейлі пообіцяв їм, що з хакерством покінчено. Та він уже казав це раніше. Олівія не впевнена, що вірить йому.
Роберт Пірс у захваті. Настільки в захваті, наскільки дозволяє його холодне темне серце.
Він не знав про Кіта Ньюелла. Коли заарештували Пола Шарпа, гадав, що це і є Амандин таємний другий коханець. Але виявилося, що його дружина зустрічалася з Кітом Ньюеллом, чий син її й прикінчив. Приємно нарешті знати, що сталося. Приємно нарешті бути поза підозрами.
Роберт визнає, що без Аманди йому набагато краще. Стосунки між ними ставали нестерпними. Він уже й сам подумував убити її.
Роберт спостерігає, як Бекі від’їжджає на своїй машині. І тепер натягує садові рукавиці, бере лопату й прямує вглиб саду відкопувати заритий телефон. Усе добігло задовільного кінця, та все ж він має позбутися телефона Аманди раз і назавжди. Пірс не забув про того клятого підлітка, який міг зазирнути в нього. Натому мобільному є речі, яких справді краще нікому не показувати. Аманда виявилась розумнішою, ніж він гадав.
Він від’їде на кілька годин на північ уздовж ріки, в одне знайоме йому безлюдне місце. Зітре все, що є в пам’яті телефона, і викине його в глибокі води Гудзону.
Роберт опускається на коліна й запорпується в землю там, де зарив мобільний, проте не знаходить його одразу. Він риє глибше, швидше, розширюючи ділянку, поспіхом перекидає грунт, і його дихання прискорюється від гніву. Телефона немає.
Бекі. Певно, вона бачила його в саду. Завжди підглядала за ним. Певно, це вона відкопала телефон.
Він підводиться на ноги, намагаючись контролювати свою лють, і дивиться через паркан на порожній будинок Бекі. Плануючи наступний крок.