— Якого часу?
— Тиждень… ні — десять днів.
— Важко, якщо вона сама цього не прагнула. Ти їй багато давав?
— Ні.
— Повідом мене, коли щось дізнаєшся, — попросив я. — Я зупиню тут таксі. До зустрічі!
— Ви ще прийдете до нас сьогодні?
— Якщо зможу. Тоді, мабуть, і побачимось.
— Так, — погодився він, — дуже вам вдячний.
Біля першої крамниці-аптеки я зупинив машину, щоб зателефонувати Гілду, не сподіваючись його застати, а з метою дізнатися його домашній телефон. А проте він був на місці.
— Трудитесь як бджілка, — зазначив я.
Його «отож-бо!» прозвучало дуже зраділо.
Я зачитав йому листа Джорджії та назвав її адресу.
— Хороша здобич, — похвалив мене він.
Я повідомив, що Йоргенсен не ночував минулу ніч удома.
— Гадаєте, він уже в Бостоні? — спитав Гілд.
— Або там, — розмірковував я, — або ще південніше, куди встиг дістатися за цей час.
— Гаразд, пошукаємо, — пообіцяв він весело. — В мене також новини. Наш друг Нунгейм отримав добрячу порцію свинцю 32-го калібру за годину, як накивав від нас п'ятами, і віддав богові душу. Схоже, кулі випущено з того самого пістолета, з якого вбили Вулф. Зараз вони на експертизі. Думаю, Нунгейм тепер може тільки жалкувати, що не залишився з нами й не розповів про все.
Коли я повернувся до готелю, Нора жувала шматок холодної качки, тримаючи його в одній руці, а другою складала малюнок-головоломку.
— О, — промовила вона, — а я вже подумала, що ти в неї залишився жити. Якщо ти такий сищик, то допоможи мені знайти коричневий шматочок, схожий на равлика з довгою шиєю.
— Шматочок качки чи малюнка? Слухай, давай не підемо сьогодні до Еджів — це страшенно нудні люди.
— Гаразд, але ж вони засмутяться.
— Не з нашим щастям, — пробурчав я. — Їх засмутить, якщо Квін, чи там…
— Тобі дзвонив Гаррісон. Він просив переказати, що варто зараз придбати акції компанії «Макінтайр Паркьюпайн» — і, схоже, він таки має рацію, — щоб виграти на твоїх акціях золотих рудників. Він повідомив, що вони йдуть по двадцять з чвертю. — Вона тицьнула пальцем у головоломку. — Той шматочок десь тут.
Я розшукав його і переказав Норі майже дослівно все, що відбулося в Мімі.
— Щось не віриться, — зауважила вона. — Ти все вигадуєш. Хіба можуть люди бути такими? Що їх вкусило? Чи то нова раса — нелюдів?
— Я тобі переповідаю факти, а не шукаю пояснення їх.
— Та й як ти можеш пояснити? В цій сім'ї, схоже, жоден — після того як Мімі визвірилась на свого Кріса — не відчуває приязні до іншого. Така їхня спільна риса.
— Може, це і є пояснення, — припустив я.
— Я б хотіла побачити тітку Алісу, — сказала Нора. — Ти збираєшся передати той лист поліції?
— Я вже дзвонив Гілду, — зізнався я і розповів їй про Нунгейма.
— То що з цього випливає?
— Передусім якщо Йоргенсен утік з міста, а я гадаю, так воно і є, й якщо кулі випущено з того пістолета, з якого було вбито Джулію Вулф, а це теж вірогідно, то поліція легко може звинуватити його в співучасті.
— Якби ти справді був гарним детективом, то при бажанні розтлумачив би мені все доступніше. — Вона знову повернулася до головоломки. — Ти що, збираєшся знову поїхати до Мімі?
— Не знаю. Слухай, давай облишимо на час ту жирунку і спокійно пообідаємо.
Задзвонив телефон — я сказав, що візьму трубку. Це була Дороті Уайнент.
— Алло! Нік?
— Власною персоною. Здрастуй, Дороті.
— Гіл прийшов до тітки й спитав про відому вам справу, теж я хочу сказати, що це я взяла, аби завадити Гілу стати морфіністом.
— І що ти з цим зробила? — поцікавився я.
— Він примусив мене повернути, не повіривши. Але слово честі, я взяла тільки заради нього.
— Я тобі вірю.
— Тоді скажіть, про це Гілові. Якщо ви мені вірите, він також повірить, бо вважає: ви знаєтесь на цих справах як ніхто.
— Скажу, як тільки його побачу, — пообіцяв я.
Вона помовчала, потім спитала:
— Як там Нора?
— Виглядає начебто непогано. Хочеш з нею поговорити?
— Так, звичайно, але я б ще хотіла дещо у вас спитати. Чи… мати говорила щось про мене, коли ви сьогодні були в неї?
— Начебто ні. А що?
— А Гіл?
— Лише про морфій.
— Ви певні?
— Абсолютно, — запевнив я. — А що?
— Та так, нічого… якщо ви певні. Дурниця.
— Гаразд. Зараз покличу Нору. — Я вийшов до вітальні. — Дороті хоче поговорити з тобою. Тільки не запрошуй її на обід.