Але матимемо ще неприємності. Кажу вам, будуть неприємності, ой будуть. Може, дарма це…
ЩО дарма?
«Ворону» підпалювати.
Так не ми ж її підпалювали. Хіба МИ її підпалили?
Ми лише стояли і дивилися, як п'яні каменярі перевернули тачку й сунули до бензобака запалювальний шнур.
Ну і що? Нам що, лекцію треба було їм прочитати? Мовляв, користуватися відкритим вогнем заборонено! Може, вже й дивитися на палаючу тачку не можна — он скільки всього щодня горить? Може, очі треба було зав'язати? А ВІН, по-твоєму, добре вчинив, коли прибив до стіни секретаріату плакат і пішов геть без жодного слова? Це, по-твоєму, добре, так? Прибив цей гівняний плакат і пішов, сів спокійненько на свій пором і зібрався до каменоломні, ніби присобачив до дошки звичайнісіньке оголошення, афішу якогось водного свята, чорт забирай. Тицьнув нам під носа наказ про евакуацію і змився до каменоломні!
Але й каменярі теж постійно твердили, мовляв, ВПЕРЕД І ПОДАЛІ ЗВІДСИ, краще сьогодні, ніж завтра, на рівнину, до Бранда, до західних зон, до Америки, куди-небудь, аби лиш подалі звідси…
Звісно, на рівнину, звісно, до Бранда. Але ж не так! Звільнити будинки протягом місяця! Кар'єр закрито, все приозер'я очеплено, немов район епідемії! А все тільки тому, що Армії потрібен новий ящик з піском, новий навчальний полігон.
Повне гівно. ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИЙ ПОЛІГОН. Якого біса тепер-то маневри влаштовувати? Спрацювало ж. Нагой… як його? Де вони перемогли? Перемогли ж, у Нагої цьому. Пів-Японії підірвали, самі кажуть, уже по всьому, відвоювалися — і наступного ж дня оголошують усе приозер'я, всі гори стрільбищем, тому що захотілося далі тренуватися…
А ми? Нам, дурням, дозволяють зібрати манатки, як під час війни, зібрати манатки і на раз-два зникнути деінде.
І хто в них знову на побігеньках? Все він же, шпигун цей. Собачник цей йобаний. Пришпандьорив до стінки ВАЛІТЬ ЗВІДСИ і ГЕТЬ, а потім дивується, що йому червоного півня пустили. Пішов собі, засів на своєму поромі і всю дорогу напевно підраховував, скільки вторгує у першого зустрічного жида-лахмітника за цей брухт з кар'єру…
Ну, не особливо довго й рахував. Довелося ж на всіх парах вертатися, бо на причалі спалахнуло. Вогонь на даху. «Ворону» смажать! І повним ходом назад.
Притому йому ще пощастило, тачка не вибухнула в нього під задницею. Ото був би феєрверк, якби його каменярі спалили разом із цими собацюрами, — любо-дорого дивитися! Може, тепер хоч допетрає своїми собачими мізками, що з нами так не можна чинити: оголосити, що все буде по-старому — і кар'єр працюватиме, і каменедробарка, потихеньку, але буде! — а за два дні прибити до стіни це гівно…
Але ж наказ іде від верховного командування. А він все-таки адміністратор. Це вони присобачили наказ до стінки — його рукою. Послали його в саме пекло, як він посилає в пекло коваля.
Він — адміністратор? А чим він керує? Чим? Відвалом, купою каміння, собачою конурою?! Гівно. Адміністратор. Пес він паскудний, і обходитися з ним треба як із паскудним псом. Один копняк, каменюкою по черепку, вогню під сраку — та й по всьому.
І чим би це допомогло? За ним Армія стоїть. Завалиш одного їхнього, так вмить десяток інших заявиться. Та й цього одного — хіба що з третього разу. Живучий, собака. Табір — і той його не угробив, не так-то це просто. Вріж йому по пиці, підпали дім — витре кров, струсить попіл, гавкне в рацію — і вже Армія тут як тут, прибере сміття, тачку нову дасть, будинок новий відведе… Постраждали від пожежі? Поранені? Маєте посвідчення жертви репресій? Ах, то у вас ще й номер таборовий на руці? Будь ласка, ось вам компенсація, ось відшкодування за моральну шкоду. І пішло-поїхало знову. Стара пісня. Напам'ять її знаємо.
А коли в нас горить? Коли голомозі кидають нам до вікон смолоскипи, крадуть наших бабів і женуть до себе худобу? Гівно. Хрін хто допоможе. Ваше, мовляв, поріддя, і все.
Як довго його тачка горіла? Хвилин десять? П'ятнадцять? Не встигла як слід розгорітися, і вже ціла піврота заявилася на цій летючій дзижчалці, ще й Охоронця йому переправили.
Охоронець, не смішіть мене. Ковалів хлопчина — Охоронець. Дати йому кілька затріщин і марш назад, до кузні. Бачили його? Біг через майдан як перелякана курка, доки хазяїн не свиснув…