— Я сказав усе, що мав сказати, — врешті мовив Григорій. І тоді пролунав голос першого секретаря.
Досі сидів, ані пари з вуст. Трудно було навіть здогадатись, засуджує він Гінзбурга чи не засуджує. На повновидому, старанно поголеному обличчі — жодного поруху, в сірих очах — якась аж байдужість, наче перший не бачив зараз ні Гінзбурга, ні своїх соратників, а якщо й бачив, то мало цікавився ними. І лишень тоді, як Григорій сказав, що він скінчив, перший звів поголену до сизого голову і зупинив Григорія, що хотів був сідати:
— Зачекайте, Гінзбург, у мене до вас питання.
Сказав те так тихо, що слова ледь прошелестіли у великому кабінеті. Був, мабуть, упевнений, що як тихо не скаже, його все одно всі почують.
Всі завмерли, застиг і Григорій, повернувшись до першого. А він все тим же напівшепотом запитав:
— Чому в сусідніх з вашим районах середняк масово пішов до колгоспу?
— Не знаю.
— Бо там розгромили куркульську агентуру, — терпляче пояснив секретар. — Зуміли переконати середняка в перевазі колгоспного ладу.
— Значить, ми не зуміли, — з гірким сарказмом озвався Григорій.
— Не зуміли чи не схотіли?
— Не зуміли.
— А може, таки не схотіли?
І, не діждавшись бажаної йому відповіді, перший ставить ще одне запитання:
— Члени райкому теж такої думки, як і ви?
— За інших не розписуюсь, — відповів глухо Григорій.
— Хто тут з Хоролівки?
Зірвалися на ноги Ляндер, Путько. Іще хтось запізніло грюкнув стільцем — Гінзбург навіть не повернув у той бік голови.
— Ви теж солідаризуєтесь із своїм першим секретарем?
— Я завжди був супроти!
Це — Путько.
— Я мав неодноразову сутичку із Гінзбургом по найважливіших питаннях нашої політики!
А це — Ляндер.
— Політичну лінію Гінзбурга категорично засуджую! — Це вже завідуючий райвно.
— Сідайте, товариші... Хто хоче висловитись?
Піднялося одразу кілька рук. Гінзбург сів. Застиг, опустивши голову. Навіть тоді, коли всі, хто бажав, висловились, коли почав говорити перший, навіть тоді не підвів Григорій голови.
Перший почав із загальної характеристики стану справ у Хоролівському районі.
Засміченість білогвардійськими елементами, куркулями та підкуркульниками, що повели за собою всю парторганізацію району. Так, усю! І ось наслідок: злісне нехтування найзлободеннішими питаннями, саботаж політики партії, зрив плану суцільної колективізації, невіра в лінію ЦК на розгортання колгоспного руху.
— Неприваблива картина, товариші.
— Огидна! — хтось із членів бюро.
Перший невдоволено поморщився: не терпів, коли його перебивали.
— Тепер перейдемо до самого Гінзбурга...
Григорій і тут не поворухнувся.
А секретар уже говорив про болото:
— Ви з головою погрузли в правоопортуністичному болоті...
Про ворожу діяльність.
— Ми інакше не можемо оцінити ваш лист, як спробу заплямувати ленінське керівництво ЦК ВКП(б), скомпрометувати ленінську політику партії на суцільну колективізацію трудящого селянства...
Про вороже нутро:
— Треба сказати, що члени райкому Хоролівки проявили політичну сліпоту і не розгледіли вчасно ваше білогвардійсько-куркульське нутро...
Про поведінку Гінзбурга вже тут, на бюро окружкому:
— Ви нічого не зрозуміли і нічого не навчилися. Ви й зараз продовжуєте твердити правоопортуністичні вигадки про те, що середняк ще не доріс до колгоспу, що на Полтавщині, мовляв, відсутній масовий рух селянства за суцільну колективізацію в найстисліші строки. Таким чином ви виступаєте як політичний обиватель, який зневірився у політиці нашої партії...
— Ворог, а не обиватель! — знову хтось із членів бюро.
— Це одне й те ж... І прошу мене не перебивати... Отже, ми не можемо прийти до іншого висновку, окрім того, що ви остаточно здеградували, політично розклалися, втратили лице комуніста, перетворилися на активного посібника білогвардійсько-куркульських елементів, стали їх агентом в лавах ВКП(б).
Закінчивши, трохи помовчав. Потім звернувсь до членів бюро:
— Які будуть пропозиції, товариші?
— Зняти з посади!
— Виключити з партії!
— Віддати до суду!
— Змінити бюро Хоролівського райкому!
При останній пропозиції під членами бюро райкому зарипіли стільці.
— Розпустити парторганізацію Хоролівського району як таку, що розклалася!
Перший схвалив усі пропозиції. Крім останньої.
— Думаю, товариші, що розпускати всю парторганізацію не варто. Парторганізація в цілому здорова, і хоролівські комуністи з честю справляться з історично важливим завданням по суцільній колективізації... Як, товариші хоролівці?