— Ви страховий агент? Це справді дивно. Натті завжди ненавидів страхування, казав, що це погана карма. Мовляв, придбання страхового полісу суперечить вірі в те, що все буде гаразд.
Ошрі став захищатись. Чимало молодих людей так думають, сказав він, але коли у вас з’являються діти, ви починаєте дивитися на речі інакше. І навіть якщо вам хочеться вірити, що все буде гаразд, від усього ніколи не вбережешся.
— Тим не менш, якщо вам щось буде потрібно, — сказав він перед тим, як вона пішла, — телефонуйте. Обіцяю, що не намагатимусь продати вам страховий поліс, — а вона посміхнулась і кивнула. Обоє знали, що вона не зателефонує.
По дорозі додому з цвинтаря до Ошрі зателефонувала його дружина. Вона захотіла, щоб він забрав Мейталь з гуртка після уроків. Ошрі одразу ж погодився. А коли вона запитала його, де він, збрехав, сказавши, що був на зустрічі з клієнтом у Рамат Хашароні. Він не міг пояснити собі, чому він збрехав. Не через дотик до свого плеча, який він досі відчував, і не тому, що пішов на поминальну службу без видимих причин. А, вочевидь, тому, що боявся, що вона зрозуміє, наскільки він вдячний цьому чоловіку — Натті, який був, мабуть, таким самим розумним, успішним і любим, як і Ошрі, і вирішив усьому цьому покласти край, вистрибнувши з вікна. Коли він забрав Мейталь, вона з гордістю показала йому модель літака, яку сама змайструвала. Модель йому сподобалася і він запитав, коли вона планує запустити літак у небо.
— Ніколи, — відповіла Мейталь і кинула на нього глузливий погляд. — Це всього лише модель.
А Ошрі кивнув, знітився і назвав її розумною дівчинкою.
Приємних снів
Відколи стався цей нещасний випадок, вони займалися сексом набагато рідше. Вони ніколи не розмовляли про це, але в нього було відчуття, що вона також вважає, що все з цим гаразд. Немовби після тієї історії вона просто була настільки рада, що він повернувся, що не планувала вести статистику. Коли вони займалися сексом, було добре, так само добре, як і дотепер, крім того, що тепер його життя набуло іншої перспективи, такої, що пов’язана з тим світом, світом, якого ти можеш торкнутися тільки тоді, коли щось падає на тебе з вищого поверху, перспективи, що, здавалось, усе інше робить крихітним. Не лише секс, а й любов до неї теж, і його любов до своєї доньки — одне слово, все.
Коли він прокинувся, то не міг точно згадати, що саме він відчував у світі своєї коми, і коли намагався описати свої відчуття комусь, то не міг. Спробував він це лиш одного разу, коли намагався продати страховий поліс одній незрячій жінці. Він не знав, чому з усіх людей він очікує саме від неї розуміння, але після трьох речень усвідомив, що лише лякав її, а тому зупинився. Хоча у своїх снах він справді міг повертатися туди. А відколи він сходив того дня на цвинтар, його сни про кому стали повторюватися ще частіше. Він відчув, що стає залежним від них. Настільки сильно, що вечорами, задовго до того, як іти спати, він починав тремтіти в очікуванні, як людина, що після довгих років вигнання сідала на літак, який забере її додому. Кумедно, але іноді він бував настільки збуджений, що навіть не міг заснути. А потім усвідомлював, що лежить заціпенілий у ліжку, поруч зі сплячою дружиною, і намагається приспати себе всіма можливими способами. Одним із них була мастурбація. А після тієї поминальної служби, мастурбуючи, він думав про Мааян, про те, як вона доторкнулася до його плеча. І не тому, що вона була вродлива. І не тому, що вона не була вродлива, хоча її краса була крихкою, як воно й буває в молодості, коли термін придатності незабаром дуже швидко спливе. Річ у тім, що в його дружини колись давно, коли вони вперше зустрілися, був той самий тип краси. Але думав він про Мааян не з цієї причини. А через її пов’язаність із чоловіком, який допоміг йому пізнати кольоровий і спокійний світ. Коли він мастурбував на Мааян, він немовби мастурбував на світ, який раптом завдяки їй набув жіночих рис.
Тим часом він у запаморочливому темпі продавав поліси, як гарячі пиріжки. Навіть не бажаючи, він ставав усе кращим у цьому. Тепер, намагаючись їх продати, він часто починав плакати. І це не було маніпуляцією. Це був справжній плач, який приходив нізвідки. Цей плач укорочував зустрічі. Ошрі плакав, а потім вибачався, а клієнти одразу ж погоджувались і підписували. Від цього він трохи почувався шахраєм, який вдавався до плачу, хоча це якраз була справжня емоція.
Затор на прибережній дорозі
Якось на вихідні, коли вони поверталися з дочкою після відвідин батьків його дружини в кібуці, вони проїхали повз аварію двох автомобілів. Водії попереду них уповільнювали хід і витріщалися, на що його дружина відреагувала, мовляв, це огидно, і що люди так поводяться лише в Ізраїлі. Їхня донька, яка спала на задньому сидінні, прокинулася через сирени карет швидкої допомоги. Вона визирнула у вікно й побачила непритомного і залитого кров’ю чоловіка, якого несли на ношах. Вона запитала їх, куди його везуть, і Ошрі відповів їй, що його везуть у добре місце. Місце, наповнене кольорами, смаками та запахами, які навіть уявити неможливо. Він розповів їй про це місце, про те, як там тіло стає невагомим і як, чого б тобі не захотілось, усе збувається. Про те, що там не існує страху і що навіть якщо тобі щось болить, виявляється, що це просто ще одне відчуття, відчуття, за яке ти почуваєшся вдячним. Він продовжував розповідь, поки не помітив гнівний погляд на обличчі дружини. По радіо повідомили про ускладнений рух на автостраді, а коли він знову поглянув у внутрішнє дзеркало заднього виду, то побачив, як Мейталь посміхається і махає на прощання чоловікові на ношах.
Арі
Коли моя подружка кінчає, вона кричить «Арі». І не один раз, а багато: «Арі-Арі-Арі-Арі!» І це просто чудово, бо я народився Арі й виріс. Тим не менш, іноді мені хочеться, щоб вона кричала щось інше, не важливо що. «Мій коханий», «Розірви мене навпіл», «Стоп, я більше не можу». Навіть старе-добре «Не зупиняйся!» підійшло б. Було б добре одного разу почути щось інше, щось відповідне ситуації — трохи більш доречну емоцію.
Моя подружка — студентка правничого факультету в місцевому коледжі. Вона хотіла вступити в один із великих університетів, але її не взяли. А зараз вона готується до спеціалізації «контрактне право». Насправді існує щось таке, як юристи, які займаються лише контрактами. Вони не зустрічаються з людьми, вони не з’являються в судах, вони просто сидять на одному місці цілий день, переглядаючи рядок за рядком контракти, надруковані на папері, немовби це найважливіша річ у світі.
Вона була зі мною, коли я знімав квартиру. І всього за хвилину вона підловила власника на тому, що той намагався нас підставити в одному з параграфів. Я б за тисячу років не помітив цього, а вона помітила це в одну мить. Моя дівчина — гостра, як бритва. А як вона кінчає... Я за все життя не бачив нічого схожого. Вона шарпається в усі боки, все її тіло бунтує. Як людина на електричному стільці. Вона захлинається хвилями мимовільних судом, які виходять із самої глибини. Вони проникають до шиї та лоскочуть стопи ніг. Так, наче вся її анатомія намагається подякувати і не знає, як це зробити.
Одного разу я запитав її, що вона кричала зазвичай, коли кінчала з іншими хлопцями — ще до мене. Вона поглянула на мене здивовано і сказала, що з усіма ними, кінчаючи, вона кричала «Арі». Завжди «Арі». І я не міг не надати цьому значення. Я запитав її, що вона зазвичай казала, коли вона кінчала з хлопцями, яких звали не Арі. Вона подумала про це з хвилину і сказала, що раніше ніколи не трахалася з чоловіками, яких звали не Арі. Двадцять вісім хлопців, із якими вона переспала, включно зі мною, і всі вони — вона якраз замислилася над цим — були Арі, всі до одного. Сказавши це, вона замовкла. А потім я дуже спокійно сказав їй:
— Це просто такий божевільний збіг... або ж ти їх ретельно відбирала.