Дні мої точилися просто: спав я довго, насилу прокидаючись о другій пополудні, потім були кастинги і фотосеанси, а ввечері роздавання візитних карток. За приклад для наслідування узяв я собі Домініка Галла, француза, котрий уславився тим, що у 1987 році відкрив Клавдію Шиффер, це сталося на дискотеці в Дюссельдорфі. Я здибався з ним на острові Сен-Бартелемі, де він оселився, вийшовши на пенсію в сорок три роки, був це привабливий чолов’яга з карбованими рисами обличчя, що незлецько зберігся, як на людину, яка не спала двадцять років. Нелегке наше ремесло шукачів дівочої вроди: стільки разів бувало так, що я вже гадав собі, ніби знайшов справжнісіньку перлину, майбутню топ-модель, найзграбнішу дупцю століття, а як придивишся зблизька, то бачиш зів’ялу, прищаву і гладку шерепу з млявим підборіддям, грубими литками, рідкими кісьми, порожньою пазухою і ґудзуватими колінами? Галла повсякчас повторював своє улюблене прислів’я (Вайлд навпаки): «Не вір першому враженню — воно облудне». Клавдія Шиффер, що сіпалася на німецькому танцювальному майданчику, була не бозна-що. Подумаєш, тевтонська шерепа з квадратними плечима і зубиськами, таких там як гною. Проте Гала вгадав у ній потенціал нової Бардо. Або ж Гія, грузинський мисливець за дівками, що випорпав Наталю Водянову в Нижньому Новгороді, чи вірменин Тигран, який орудував московським рекрутуванням, у нього було пильне око, «Віндовс Віста» і ціла купа зв’язків. Авжеж, так просто вербувальником моделей не стати, тут потрібно знати всі лазівки, мати зв’язки, а також дотримуватися певного кодексу, з якого наводжу тут шість найголовніших заповідей.
1. Не ґвалтувати дівчат (хіба що самі захочуть).
2. Ніколи не просити номер телефону в дівчини, яка вже уклала угоду з Гією чи Тиграном.
3. Пересуватися лише автом, з особистим водієм і охоронцем.
4. Ніколи не забалакувати до дівчат, що носять уночі темні окуляри.
5. Не вживати кокаїн.
6. І, головне, ніколи не закохуватися.
Фотогенічність — це велика таємниця. Декотрі дівчата, що видаються такими красунями, на світлинах геть непоказні. Таких ліпше порати й не вербувати. Найліпші кралі на знімках тьмяніють і в’януть, а непомітна кирпата сцикуха з зацькованим поглядом може виявитися цілком придатна, якщо Господь захоче, щоб у неї закохався об’єктив. Усе залежить від того, як вона збудована, від її індивідуальності, від тіней на щоках, вольового підборіддя, меланхолії і звірячих манер. Тим-то я ніколи нікуди не виходжу без мого старого випробуваного поляроїда. Цифрова зйомка робить картинку пласкою, а коси — масними.
Коріна Дей відкрила Кейт Мосс і продала її в «Обличчя» завдяки випадковому поляроїдному знімку Сари Дукас із лондонської агенції «Шторм», яка зіткнулася з Кейт у нью-йоркському аеропорту. Тій англійці було лишень чотирнадцять років, і вона мріяла стати стюардесою. Тепер вона заробляє триста мільйонів фунтів стерлінгів на рік (не забувайте, що вербувальник отримує десять відсотків од усіх її гонорарів! Деколи мені мариться таке вночі). Хтозна, чи літає ще Кейт Мосс пасажирськими рейсами.
Моїм обов’язком було достеменно знати, на що встає у чоловіків. Купівельну сверблячку в жінок викликають дівчата, що збуджують їхніх чоловіків. А на початку XXI століття чоловіків збуджує цнотливість. Ото і давай їм ту цнотливість, вони, мабуть, самі собі гидкі. Чоловіків тепер вабить німфетна зовнішність, тож усі молодиці вбираються дівчатками-невиннятками. Я завжди не довіряв хлопцям, що водяться з юними створіннями, либонь, це або якісь драби з Сен-Тропе, або приховані гейки. Вони простують поряд з ними, мов ті павичі, й нетямляться, неначе автомобілісти за кермом нового спортивного купе. За нашого часу, коли вродлива дівчина стала трофеєм, чимало вечірок скидається на конкурс такс, і виграє той, хто прийде туди зі свіжим звірятком при боці. Пани ревниво порівнюють статуру своїх подруг, розмір очей, пахощі кіс і довжину повідця.