У нього серце розірвалось від такої фінансової драми.
Голова Товариства сприяння домашнім служницям, радниця пані Краусова, готувалася до завтрашнього виступу з вітальною промовою.
Бачите, секретарка товариства радниця Тіхова має служницю Ганну, яка п’ятдесят років працює на родину й вигляділа за цей час два покоління Тіхових. Завтра вона відзначатиме п’ятдесятирічний ювілей вірної, бездоганної служби. Їй сімдесят п’ять, вона завжди була стримана й зроду нічим потай не поживилася.
Завтра в товаристві Ганна отримає золотий хрестик, десять золотих крон, чашку шоколаду та два тістечка. Та це не все. Ганна вислухає ще привітання пані Краусової, а від господині дістане в подарунок молитовник.
Якби ж хоч промова була готова. Тож пані Краусова має напружувати собі мозок задля якоїсь там служниці. Купу паперу вже списала, а нічого не виходить.
На хвилину замислившись, пані Краусова пройшлася по кімнаті. Про що вона має говорити? Що тепер служниці організовуються, домагаються вільних вечорів і вихідних днів? Нині через них із глузду з’їдеш. Раніше кожній можна було дати ляпаса й поставити на своє місце, а тепер вони за це поскаржаться на вас у суд.
Пані радниця сіла за письмовий стіл і потерла лоб каблучкою від мігрені.
«А яка в неї служниця? Ця нікчема має милого, що постачає їй книжки. Жахливо, вона хоче стати освіченою!» — Пані радниці стало так прикро, що вона знову потерла лоб каблучкою від мігрені.
«Даремно я обурююся замість обдумувати завтрашній виступ. Скільки разів я вже виступала в товаристві!.. Цього ж разу хотілося б додати щось нове, але неодмінно почати з Господа Бога. Бог завжди дбає про служниць. Молись і працюй! От якби ж я знала, як це буде по-латинському. Запитаю в чоловіка, як тільки прийде додому. Безперечно, так і почну: „Молись і працюй!“
Пані радниця почала писати:
„Молись і працюй! Яка чудова думка! Без молитви неможливо добре працювати, бути чесним… А наша ювілярка саме і є втіленням цієї істини. П’ятдесят років вона старанно молилась і працювала, і Бог допоміг їй подолати життєві труднощі. Сьогодні вона відзначає свій ювілей — п’ятдесят років невтомної праці. І неабияка винагорода чекає її на небі й на землі“. (На небі — милість Божа, а на землі — золотий хрестик, десять золотих крон, чашка шоколаду та два тістечка).
Молись і працюй! Наша ювілярка Ганна п’ятдесят років працювала й тепер бачить наслідки своїх старань (десять золотих крон дорівнюють п’ятистам крейцерам — по десять крейцерів за кожний рік сумлінної праці). П’ятдесят років вона старанно молилася, ніколи не танцювала, до театру не ходила, ніяких книжок не читала. Знала лише молитовник, який вчив неодмінної покори, поваги й любові до господарів. Упродовж усіх п’ятдесяти років молитовник спрямовував її до єдиної мети: молись і працюй! Вона була завбачливою, не викинула до вбиральні жодної хазяйської ложки, не тішила себе марними надіями, не дружила з іншими служницями, уникала зайвих розмов, не розпускала пліток про своїх господарів, і молитви додавали їй сили. Шановні дами, погляньте на цю стареньку! Вона була переконана в користі смирення, переборювала лихі бажання, була справді набожна, мовчазна, покірна, часто задумувалася над людською бідністю, а у вільні хвилини розмірковувала про смерть, про судний день і кару за гріхи. Покірною та безвідмовною знало її два покоління у славнозвісній сім’ї пана Тіхого. Щира серцем і думками, вона була вдячна за кожний шматок, одержаний від добрих господарів, завжди цілувала щедру руку пана або пані. Такою була Ганна впродовж п’ятдесяти років. Ніколи нічого не вкрала і свято берегла все, що їй довіряли. Працюючи за п’ять гульденів на місяць, вона заощаджувала всі гроші, крім тих, що витрачала на вечерю та поїздки на Святу гору, куди вибирається щороку з дозволу господарів. А звідти ще й подарунки їм привозить, що свідчить про чистоту її душі.
Вона ж сама казала, що не потребує ні їжі, ні питва, аби лиш мати змогу невпинно Бога хвалити. Тоді вона набагато щасливіша, ніж тепер, коли мусить турбуватися про себе».
Пані радниця з хвилину перепочивала. Як прекрасно все це завтра прозвучить! Про її виступ безперечно напишуть у «Католицьких новінах». Звичайно, можна буде видати й брошуру під назвою «Звернення до служниць». Можливо, хоч тоді, згадавши про ангельське життя ювілярки, інші облишать викидати до вбиральні хазяйські ложки.
Тут увійшла служниця пані Краусової й доповіла:
— Пані радниця Тіхова.