Слідом за нею до кімнати ввалилася напахчена пані Тіхова і з плачем кинулася в обійми голови товариства:
— Уявіть собі, яка ганьба. Наша ювілярка щойно вмерла!
Тут вона перестала плакати і злісно повела далі:
— Учора ввечері я послала її в підвал по вугілля. Самі розумієте, шкода вигнати стару в сімдесят п’ять років, але, якщо ти в мене живеш, то мусиш працювати! А вона, негідниця, впала зі сходів з повним мішком вугілля й розбилась так, що до ранку й дух спустила. І треба ж було цьому скоїтись перед самим святкуванням ювілею. Ох, яка ганьба… А я з цієї нагоди замовила собі розкішну сукню… Похорон обійдеться мені принаймні у тридцять гульденів, а в небіжчиці на книжці лише двадцять п’ять.
Радниця Краусова знову потерла лоб каблучкою від мігрені, кинула оком на списаний папір і зітхнула:
— Схоже, що вона утнула це навмисно!
Пан Гафнер, член-засновник товариства винахідників, здійснив кілька відкриттів, проте вони не принесли йому бажаного успіху.
З’ясувалося, що більшість із них повторювали такі давні винаходи, як сотворіння світу. Так, наприклад, він «винайшов» тачку й зробив відкриття, що сичужну закваску можна використовувати для виготовлення сиру. Єдина новація полягала в тому, що сичуг був у вигляді порошку, а тачка поставлена на ресори, причому колеса пропонувалося обмотати дротом і спорядити гумовими шинами.
Невдачі зазнав пан Гафнер і з винаходом драбини, в якої відгвинчуються щаблі, бокові трубки вкладаються одна в одну, а вся драбина цілком уміщається в саквояж, щоб кожний охочий міг прихопити її з собою у подорож.
В інтересах громадян патентування та розповсюдження цього винаходу було заборонено, оскільки пристосування могло добре прислужитися грабіжникам і злодіям.
Після фіаско з драбиною в пана Гафнера народилась ідея масажної щітки зі скляною щетиною, котра врізалася винахідникові в голову за першої ж спроби причесатися, так що довелося відвезти нещасного до шпиталю та скальпувати, аби вилучити щетину.
Перебування у шпиталі справило на пана Гафнера незабутнє враження, і він почав цікавитися проблемами гігієни.
Після вдосконалення кліщів для висмикування зубів його було звинувачено у причиненні тілесних пошкоджень, позаяк, випробовуючи інструмент на одній зі своїх слухачок, видер їй півдесни.
Дія «послаблювальних пиріжків», які пан Гафнер випік в одного пекаря і якими почастував деяких своїх знайомих, що потерпали від закрепів, була така жахлива, що міський лікар розпорядився закрити всі школи, вважаючи, що в місто занесена азіатська холера. Крім цього, бідного винахідника звинуватили в замаху на вбивство, але, на щастя, судді визнали його несповна розуму. Ця обставина наштовхнула його на думку створити начеревний пояс проти вродженого кретинізму, спадкового ідіотизму й раптових нападів недоумства, коріння яких приховане в розпусному способі життя.
Цього разу пан Гафнер з усією ґрунтовністю взявся за справу й передовсім продумав її з торговельно-рекламної точки зору.
Винахідник зазнайомився з молодиком, який пописував рекламні статейки для найрізноманітніших фірм — то про маргарин, то про гумові каблуки, прилади для гоління й навіть про супові приправи.
Пан Гафнер замовив йому брошуру про чудодійний вплив винайденого ним начеревного пояса від тупості.
— Особливу вашу увагу звертаю на те, — вказував він творцеві реклам, — що є потреба щонайменше в двохстах подякувальних підтверджень, свідоцтв і листів.
Молодик, розгублено почухавши за вухом, висловив сумнів стосовно того, що подякувальні папери матимуть силу без підпису й адреси відправника.
Винахідника розвеселила наївність молодого автора.
— Так це ж дуже просто — їх ви придумаєте самі. Напишіть хоча б так: Йозеф Новотний, Івамбержице; Карел Машек, Трутнов; хай цей Новотний буде, наприклад, торговцем, а Машек, скажімо, м’ясником. Адже ви молоді, придумати двісті підписів, посад і адрес — для вас чиста дрібниця.
Молодик пішов виконувати замовлення, а щоб полегшити собі роботу, роздобув список членів празького товариства святого Яна.
Він переписував адресу за адресою — письмові вираження вдячності за вилікування від тупості завдяки патентованому начеревному хрестоподібному поясові «Прага», що нібито надходили панові Гафнеру від найцікавіших осіб.
Після опублікування брошури в денному випускові реклами з’явилося оголошення пана Гафнера на цілу сторінку: